СІМЕЙНІ ПИТАННЯ

Проблема конфлікту завжди була тією чи іншою мірою актуальна для будь-якого суспільства. Однак в Україні на всіх етапах розвитку конфлікти залишали не просто помітне місце, а, як правило, місце, яке має вплив на її історію. Війни, боротьба за владу, боротьба за власність, міжособистісні і міжгрупові конфлікти в організаціях, вбивства, побутові і сімейні конфлікти, самогубства як способи вирішення внутрішньоособистісних конфліктів – основні причини загибелі людей у нашій країні. Конфлікт був і у доступному для огляду майбутньому буде вирішальним фактором, що впливає на безпеку України і її громадян.

Життя доводить, що конфлікт не відноситься до тих явищ, якими можна ефективно керувати на основі життєвого досвіду і здорового глузду. Конфлікт – найбільш гострий спосіб усунення протиріч, що виникають у процесі взаємодії, що полягає в протидії суб'єктів конфлікту і звичайно супроводжується негативними емоціями.

Розглянемо сімейні конфлікти, тому що родина – найдавніший інститут людської взаємодії, унікальне явище. Її унікальність полягає в тому, що кілька людей самим тісним способом взаємодіють протягом тривалого часу, що нараховує десятки років, тобто протягом більшої частини людського життя. У такій системі інтенсивної взаємодії не можуть не виникати суперечки, конфлікти і кризи.

^ Типові міжособистісні конфлікти одружених

У залежності від суб’єктів взаємодії сімейні конфлікти підрозділяються на конфлікти між подружжям, батьками і дітьми, подружжям та батьками, бабусями (дідусями) і онуками.

Ключову роль у сімейних стосунках відіграють подружні конфлікти. Вони частіше виникають через незадоволення потреб подружжя. Виходячи з цього виділяють основні причини подружніх конфліктів:
• психосексуальну несумісність подружжя;
• незадоволення потреби в значимості свого «Я», неповага почуття гідності з боку партнера;
• незадоволення потреби в позитивних емоціях: відсутність ласки, турботи, уваги і розуміння;
• пристрасть одного з подружжя до надмірного задоволення своїх потреб (алкоголь, наркотики, фінансові витрати тільки на себе і т.д.);
• незадоволення потреби у взаємодопомозі і взаєморозумінні з питань ведення домашнього господарства, виховання дітей, у стосунках з батьками і т.д.;
• розбіжності у потребах по проведенню дозвілля, реалізації захоплень.

Крім того, виділяють фактори, що впливають на конфліктність подружніх взаємин. До них відносять кризові періоди у розвитку родини. 

Перший рік подружнього життя характеризується конфліктами адаптації один до одного, коли два «Я» стають одним «Ми». Відбувається еволюція почуттів, закоханість зникає і подружжя з’являються один перед одним такими, які вони є. Відомо, що в перший рік життя родини ймовірність розлучень велика, до 30% загального числа шлюбів .

Другий кризовий період пов’язаний з появою дітей. Ще незміцніла система «Ми» піддається серйозному випробуванню. Що ж лежить в основі конфліктів у цей період?

• Погіршуються можливості професійного росту подружжя.
• У них стає менше можливостей для вільної реалізації в особисто-привабливій діяльності (захоплення, хоббі).
• Можливі зіткнення поглядів подружжя і їхніх батьків із проблем виховання дитини.

Третій кризовий період збігається із середнім подружнім віком, що характеризується конфліктами одноманітності. У результаті багаторазового повторення тих самих вражень у подружжя настає період насичення один одним. Цей стан називають голодом почуттів, коли настає “ситість” від старих вражень і “голод” за новими .

Четвертий період конфліктності стосунків подружжя настає після 18-24 років спільного життя. Його виникнення часто збігається з наближенням періоду інволюції, виникненням почуття самітності, зв’язаного з відокремленням дітей, що підсилюється емоційною залежністю подружжя, їх переживаннями з приводу можливого прагнення одного з партнерів до сексуального виявлення себе на стороні, “поки не пізно”.

Значний вплив на ймовірність виникнення подружніх конфліктів роблять зовнішні фактори: погіршення матеріального становища багатьох родин; надмірна зайнятість одного з подружжя (чи обох) на роботі; неможливість нормального працевлаштування одного з подружжя; тривала відсутність свого житла; відсутність можливості влаштувати дітей у дитячу установу й ін.

Перелік факторів конфліктності родини був би неповним, якщо не назвати макрофактори, тобто зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, а саме: зростання соціального відчуження; орієнтація на культ споживання; девальвація моральних цінностей, у тому числі традиційних норм сексуальної поведінки; зміна традиційного статусу жінки у родині (протилежними полюсами цієї зміни є повна економічна самостійність жінки і синдром домогосподарки); кризовий стан економіки, фінансів, соціальної сфери держави тощо.

Дослідження психологів показують, що у 80-85% родин є конфлікти. Що залишилися 15-20% фіксують наявність “сварок” з різних приводів. У залежності від частоти, глибини і гостроти конфліктів виділяють кризові, конфліктні, проблемні і невротичні родини .

^ Кризова родина. Протистояння інтересів і потреб подружжя носить гострий характер і захоплює важливі сфери життєдіяльності родини. Подружжя займає непримиренні і навіть ворожі позиції по відношенню одне до одного, не погоджуючись ні на які компроміси. До кризових шлюбних союзів можна віднести всі ті, котрі чи розпадаються, чи знаходяться на грані розпаду.

^ Конфліктна родина. Між подружжям існують постійні сфери, де їхні інтереси зіштовхуються, породжуючи сильні і тривалі негативні емоційні стани. Однак шлюб може зберігатися завдяки іншим факторам, а також компромісним рішенням конфліктів.

^ Проблемна родина. Для неї характерне тривале існування труднощів, здатних завдати відчутного удару стабільності шлюбу. Наприклад, відсутність житла, тривала хвороба одного з подружжя, відсутність засобів на утримання родини, засудження на тривалий термін за злочин і ряд інших проблем. У таких родинах ймовірне загострення взаємин, поява психічних розладів в одного чи обох партнерів.

^ Невротична родина. Тут основну роль грають не спадкові порушення в психіці партнерів, а нагромадження впливу психологічних труднощів, з якими зустрічається родина на своєму життєвому шляху. У партнерів відзначається підвищена тривожність, розлад сну, емоції з будь-якого приводу, підвищена агресивність і т.д.

Конфліктна поведінка партнерів може виявлятися у прихованій і відкритій формах. Показниками прихованого конфлікту є: демонстративне мовчання; різкий жест чи погляд, що говорить про незгоду; бойкот взаємодії в якійсь сфері сімейного життя; підкреслена холодність у стосунках. Відкритий конфлікт виявляється частіше через відкриту розмову в підкреслено коректній формі; взаємні словесні образи; демонстративні дії (ляскіт дверима, биття посуду, грюкотіння кулаком по столі), образа фізичними діями й ін. 

Конфлікти в родині можуть створювати психотравматичну обстановку для подружжя, їхніх дітей, батьків, у результаті чого вони (особливо діти) набувають ряд негативних властивостей особистості. У конфліктній родині закріплюється негативний досвід спілкування, губиться віра в можливість існування дружніх і ніжних взаємин між людьми, накопичуються негативні емоції, з’являються психотравми. Психотравми частіше виявляються у вигляді переживань, що в силу виразності, чи тривалості повторення сильно впливають на особистість. Виділяють такі психотравмуючі переживання, як стан повної сімейної незадоволеності, “сімейна тривога”, нервово-психічна напруга і стан провини.

Стан повної сімейної незадоволеності виникає в результаті конфліктних ситуацій, в яких виявляється помітна розбіжність між чеканнями індивіда стосовно родини і її дійсним життям. Виражається в нудьзі, безбарвності життя, відсутності радості, ностальгічних спогадах про час до шлюбу, скаргах навколишнім на труднощі сімейного життя. Накопичуючись від конфлікту до конфлікту, така незадоволеність виражається в емоційних вибухах та істериках.

Сімейна тривога частіше виявляється після великого сімейного конфлікту. Ознаками тривоги є сумніви, страхи, побоювання, що стосуються насамперед дій інших членів родини.

Нервово-психічна напруга – одне з основних психотравмуючих переживань. Вона виникає в результаті:
• створення для подружжя ситуацій постійного психологічного тиску, важкого чи навіть безвихідно становища;
• створення для подружжя перешкод для прояву важливих для нього почуттів, задоволення потреб;
• створення ситуації постійного внутрішнього конфлікту в подружжі.
Виявляється в дратівливості, поганому настрої, порушеннях сну, приступах люті.
Стан провини залежить від особистісних особливостей подружжя. Людина почуває себе перешкодою для навколишніх, винуватцем будь-якого конфлікту, сварок і невдач, схильна сприймати ставлення інших членів родини до себе як обвинувачення, незважаючи на те, що в дійсності вони такими не є. 

^ Попередження подружніх конфліктів. Розроблено багато рекомендацій з нормалізації подружніх взаємин, попередження переростання спірних ситуацій у конфлікти. Більшість з них зводиться до наступного:

- Поважай себе, а тим більше іншого. Пам’тай, що він (вона) найближча для тебе людина, батько (мати) твоїх дітей. Намагайся не збирати помилки, образи і “гріхи”, а відразу реагуй на них. Це допоможе уникнути нагромадження негативних емоцій. Не роби зауважень у присутності інших (дітей, знайомих, гостей і т.д.).

- Не перебільшуй власні здібності і досягнення, не вважай себе завжди і у всьому правим. Більше довіряй, а ревнощі зводь до мінімуму. Будь уважним, умій слухати і чути партнера. Не опускайся, піклуйся про свою фізичну привабливість, працюй над своїми недоліками. Ніколи не узагальнюй навіть явні недоліки партнера, веди розмову тільки про конкретну поведінку в конкретній ситуації.

- Стався до захоплень партнера з інтересом і повагою. У сімейному житті іноді краще не знати правду, чим будь-що намагатися встановити істину. Намагайтеся знаходити час для того, щоб хоча б іноді відпочити один від одного. Це допоможе зняти емоційно-психологічну перенасиченість спілкуванням.

Конструктивність усунення подружніх конфліктів, як ніщо інше, залежить в першу чергу від уміння партнерів розуміти, прощати й уступати.

Однією з умов благополучного завершення конфлікту люблячого подружжя є відсутність прагнення домагатися перемоги. Перемогу за рахунок поразки коханої людини важко назвати досягненням. Важливо поважати іншого, яка б провина не лежала на ньому. Потрібно бути здатним чесно запитати в самого себе (і головне, чесно відповісти собі), що ж тебе насправді хвилює. При аргументації своєї позиції намагатися не виявляти недоречний максималізм і категоричність. Краще самим прийти до взаєморозуміння і не втягувати у свої конфлікти інших – батьків, дітей, друзів і знайомих. Тільки від самого подружжя залежить благополуччя родини.

Окремо варто зупинитися на такому радикальному способі усунення подружніх конфліктів, як розлучення. На думку психологів, йому передує процес, що складається з трьох стадій:

а) емоційне розлучення, що виражається у відчуженні, байдужності партнерів одне до одного, втрата довіри і любові;

б) фізичне розлучення, що приводить до роздільного проживання;

в) юридичне розлучення, що вимагає правового оформлення припинення шлюбу.

Багатьом розлучення приносить порятунок від ворожості, обману і того, що затьмарювало життя. Звичайно, воно має і негативні наслідки. Вони різні для тих, хто розлучається, дітей і суспільства. Найбільш уразлива при розлученні жінка, у якої звичайно залишаються діти. Вона більше, ніж чоловік, піддана нервово-психічним розладам.

Негативні наслідки розлучення для дітей набагато значніші в порівнянні з наслідками для самих батьків. Дитина втрачає одного (часом улюбленого) із батьків, тому що в багатьох випадках матері перешкоджають батькам зустрічатися з дітьми. Дитина часто зазнає утиску однолітків із приводу відсутності у неї одного з батьків, що позначається на її нервово-психічному стані. Розлучення веде до того, що суспільство одержує неповну родину, збільшується число підлітків з поведінкою, що відхиляється від норми, росте злочинність. Це створює для суспільства додаткові труднощі.

^ Конфлікти у взаємодії батьків і дітей
Даний різновид конфліктів – один із самих розповсюджених у повсякденному житті. Однак він деякою мірою обійдений увагою фахівців – психологів і педагогів. З великої кількості психолого-педагогічних праць із проблеми конфлікту дуже мало публікацій, у центрі яких стояла б проблема конфліктів між батьками і дітьми. Вона, як правило, вивчається у контексті більш глобальних досліджень: сімейних взаємин, вікових криз, впливу подружніх конфліктів на розвиток дітей та ін. Але неможливо знайти таку родину, де б були відсутні конфлікти між батьками і дітьми. Навіть у забеспечених родинах у більш ніж 30% випадків відзначаються конфліктні взаємини (з погляду підлітка) з обома батьками.

Чому ж виникають конфлікти між батьками і дітьми? Крім загальних причин, які породжують конфликтність взаємин людей, що розглянуті вище, виділяють психологічні фактори конфліктів у взаємодії батьків і дітей.

1. Тип сімейних стосунків. Виділяють гармонійний і дисгармонійний типи сімейних стосунків. У гармонійній родині встановлюється рухлива рівновага, що виявляється в оформленні психологічних ролей кожного члена родини, формуванні сімейного “Ми”, здатності членів родини дозволяти протиріччя.

Дисгармонія родини – це негативний характер подружніх відносин, що виражається в конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги у такій родині має тенденцію до наростання, приводячи до невротичних реакцій її членів, виникнення почуття постійного занепокоєння у дітей. 

2. Деструктивність сімейного виховання. Виділяють наступні риси деструктивних типів виховання:
• розбіжності членів родини з питань виховання;
• суперечливість, непослідовність, неадекватність;
• опіка і заборони у багатьох сферах життя дітей;
• підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз, осудів тощо.

3. Вікові кризи дітей розглядаються як фактори їх підвищеної конфліктності. Вікова криза є перехідним періодом від одного етапу дитячого розвитку до іншого. У критичні періоди діти стають неслухняними, примхливими, дратівливими. Вони часто вступають у конфлікти з оточенням, особливо з батьками. У них виникає негативне ставлення до вимог дорослих, які вони раніше виконували, що призводить до впертості. Виділяють наступні вікові кризи дітей:

• криза першого року (перехід від дитинства до раннього дитинства);
• криза “трьох років” (перехід від раннього дитинства до дошкільного віку); 
• криза 6-7 років (перехід від дошкільного до молодшого шкільного віку);
• криза статевого дозрівання (перехід від молодшого шкільного до підліткового віку – 12-14 років);
• підліткова криза 15-17 років .

4. Особистісний фактор. Особистісні особливості батьків, які спричиняють конфлікти з дітьми. Серед них виділяють: консервативний спосіб мислення, прихильність застарілим правилам поведінки, шкідливі звички (вживання алкоголю і т.д.), авторитарність суджень, ортодоксальність переконань і т.п. Серед особистісних особливостей дітей називають такі, як низька успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій батьків, а також неслухняність, упертість, егоїзм і егоцентризм, самовпевненість, лінощі і т.п. Таким чином, розглянуті конфлікти можуть бути представлені як результат помилок батьків і дітей.

Виділяють наступні типи відносин батьків і дітей:
• оптимальний тип відносин батьків і дітей;
• потребою це назвати не можна, але батьки цікавляться інтересами дітей, а діти діляться з ними своїми думками;
• скоріше батьки проникають у турботи дітей, чим діти діляються з ними (виникає спільне невдоволення);
• скоріше діти відчувають бажання поділятися з батьками, чим ті турбуються інтересами і заняттями дітей;
• поведінка, життєві прагнення дітей викликають у родині конфлікти, і при цьому скоріше праві батьки;
• поведінка, за якої життєві прагнення дітей викликають у родині конфлікти, і при цьому скоріше праві діти;
• батьки не цікавляться інтересиами дітей, а діти не відчувають бажання ділятися з ними (протиріччя не помічалися і переросли в конфлікти, взаємне відчуження).

Найчастіше конфлікти виникають з дітьми підліткового віку. Психологи виділяють наступні типи конфліктів підлітків з батьками: конфлікт нестійкості батьківського ставлення (постійна зміна критеріїв оцінки дитини); конфлікт гіперопіки; конфлікт неповаги прав на самостійність (тотальність вказівок і контролю); конфлікт батьківського авторитету (прагнення домогтися свого в конфлікті за будь-яку ціну). Звичайно, дитина на домагання і конфліктні дії батьків відповідає такими реакціями (стратегіями), як:
• реакція опозиції (демонстративні дії негативного характеру);
• реакція відмови (непокора вимогам батьків);
• реакція ізоляції (прагнення уникнути небажаних контактів з батьками, приховування інформації і дій).

Виходячи з цього основними напрямками профілактики конфліктів батьків з дітьми можуть бути наступні:
1. Підвищення педагогічної культури батьків, що дозволяє враховувати вікові та психологічні особливості дітей, їхні емоційні стани.
2. Організація родини на колективних началах. Загальні перспективи, визначені трудові обов’язки, традиції взаємодопомоги, спільні захоплення є основою виявлення протиріч.
3. Підкріплення словесних вимог обставинами виховного процесу.
4. Інтерес до внутрішнього світу дітей, їхніх турбот і захоплень. На думку психологів, конструктивній поведінці батьків у конфліктах з маленькими дітьми може сприяти наступне:

• завжди пам’ятати про індивідуальність дитини;
• враховувати, що кожна нова ситуація вимагає нового рішення;
• намагатися зрозуміти вимоги маленької дитини;
• пам’ятати, що для змін потрібен час; 
• протиріччя сприймати як фактори нормального розвитку;
• виявляти сталість стосовно дитини;
• частіше пропонувати вибір з декількох альтернатив;
• схвалювати різні варіанти конструктивної поведінки;
• спільно шукати вихід шляхом зміни ситуації;
• зменшувати число “не можна” і збільшувати число “можна”;
• обмежено застосовувати покарання, дотримуючись при цьому справедливості і необхідності;
• дати дитині можливості відчути неминучість негативних наслідків її провини; 
• логічно роз’ясняти можливості негативних наслідків;
• розширювати діапазон моральних, а не матеріальних заохочень;
• використовувати позитивний приклад інших дітей і батьків;
• враховувати легкість переключення уваги в маленьких дітей. 

Одним із головних завдань медичної науки є посилення боротьби із злоякісними пухлинами, профілактика й лікування онкологічних захворювань.
Диспансерний метод найефективніший у боротьбі за оздоровлення трудящих. У його основу покладено: активне виявлення хворих. Особливо на ранніх стадіях; взяття на облік окремих груп здорових і звори їх та медичне спостереження за ними; своєчасне й планомірне застосування лікувальних і профілактичних заходів; з’ясування і усунення факторів зовнішнього середовища, що впливають на етап здоров’я населення; оздоровлення умов праці та побуту; працевлаштування відповідно до стану здоров’я.
Профілактикою злоякісних пухлин передбачаються заняття фізкультурою і спортом, подолання шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю, наркотиків), повноцінне, але помірне харчування, а також лікування та званих передпухлинних захворювань.
Профілактичний огляд населення здійснюють під час амбулаторного прийому в оглядовому кабінеті.
Останнім часом при профілактичних оглядах застосовують спеціальні методи, які дозволяють виявити злоякісну пухлину на ранніх, клінічно не виражених стадіях. Так, завдяки цитологічному методу дослідження піхвових мазків вдається вчасно розпізнати передпухлинні стани і вжити необхідних заходів.
Під час профілактичного огляду жінка має бути обстежена на гінекологічному кріслі з застосуванням дзеркал. При цьому обов’язково беруть піхвовий вміст для цитологічного дослідження, а також виконують дворучне піхвове дослідження, оглядають шкіру, молочні залози тощо. При виявленні будь-якої патології жінку детально обстежують відповідні фахівці.
Що ж таке рак? Рак – це злоякісна пухлина, яка може бути в будь-якому органі. У жінок рак найчастіше розвивається в ділянці шийки, тіла матки, яєчників та молочної залози. Переважна більшість ракових пухлин складається з клітин епітелію вих. Органів, але деякі злоякісні пухлини, зокрема саркома, розвиваються з клітин м’язової та сполучної тканини матки або яєчників.
Рак та інші злоякісні пухлини ніколи не виникають зненацька. Розвиваючись поступово, злоякісна пухлина стає завершальною фазою передпухлинних, передракових процесів. Ракові передують захворювання з тривалим (хронічним) перебігом. До передракових процесів належать і доброякісні пухлини. Що мають тенденцію перероджуватись у злоякісні. Передраковими процесами вважають деякі види ерозії мийки матки, дисплазії, атипові гіперплазії слизової оболонки тіла матки, кісти, й кістами яєчників, пухлино подібні утворення молочних залоз.
Одні передракові захворювання мийки і тіла матки можуть тривати 10-15 років і при цьому не переродитись у злоякісні, інші є стають злоякісними протягом короткого проміжку часу (до року). Особливо небезпечні передраки яєчників і деякі форми дисплазії шийки матки.
Виникають передракові процеси і перетворються в рак під впливом так званих канцерогенних чинників. Ними можуть стати продукти життєдіяльності деяких мікробів, вірусів, речовини, що утворилися в процесі розпаду тканин, деякі гормони тощо. Найбільш загрозливим у плані реалізації канцерогенного ефекту є поєднання двох або декількох таких чинників. Так, хронічний трихомонадний кальпіт (запалення піхви, зумовлене трихомонадною інфекцією) і ерозія шийки матки можуть спричинин розвиток злоякісної пухлини шийки матки.
Чи можна уникнути впливу цих канцерогенних чинників? Можна. Треба лише пам’ятати, що трихомоніаз передається переважно статевим шляхом і при порушенні правил гігієни, а шийка матки травмується. Під час абортів.
Доведено також, що канцерогенну дію справляє і інфікована смегма (секрет сальних залоз статевого члена і крайньої плоті) Тому дотримуватись гігієнічних правил повинні і жінки, і чоловіки. Це є однією із умов запобігання цій страшній хворобі.
Передрак і рак тіла матки та молочної залози частіше бувають у жінок, які не народжували, неодноразово переривали вагітність. Рано переставали годувати дітей груддю.

На розвиток злоякісних новоутворів певною мірою впливає і гігієна харчування. Споживання великої кількості харчових продуктів, особливо жирів, зумовлює порушення обміну речовин, спричиняє ожиріння, що саме призводить до підвищення рівня захворюваності на рак тіла матки і молочної залози. Тому з метою профілактики цих захворювань рекомендується помірне збалансоване харчування. У раціон слід вводити овочі, фрукти, продукти, які містять вітаміни А й С, але обмежувати кількість жирів.
Виникненню передракових станів сприяє і алкоголь. Під його впливом порушується функція печінки, яка бере активну участь у обміні речовин (у тому числі й статевих гормонів).

Використана література
Медицинская этика и деонтология.- М.: Медицина, 1983.- 272с.
Олеарчик Андрій Всесвіт хірурга.- Львів: Медицина світу - МС, 2006.- 800 с.
Нейчев Славчо Клиническая микробиология.- София: Медицина и физкультура, 1977.- 317с.
Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна №494.- Харків: Основа, 2000.- 93с.- (Медицина; Вип.1)
Джерело: Український реферативний журнал: Серія 1. Природничі науки. Медицина.2002.- К.: , 2003.-
Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье: Дикое Поле, 2003.- 216с.
Соціальна медицина та організація охорони здоров'я.- Львів: Новий Світ-2000, 2004.- 376с.

Багато людей живуть у величезному лабіринті стереотипів, які керують нами, диктують як правильно діяти в тій чи іншій ситуації. Одним із таких стереотипів є твердження, що чоловіки не скаржаться і не плачуть. Однак і в житті будь-якого чоловіка може наступити момент, коли він стає абсолютно безсилим перед природою, а вірніше - перед хворобами. Для того, щоб відстрочити цей період, необхідно задуматися про важливі питання, що стосуються здоров'я. І, як стверджують фахівці, робити це потрібно вчасно. Але що робити, якщо все ж таки не вийшло зберегти себе? Куди звертатися чоловікові, якщо у нього почалися проблеми виключно "чоловічого" характеру?

Проблеми "чоловічого" характеру вирішують фахівці-андрологи. Андрология - це найдавніший розділ медицини. Багато хто плутає андрологію з урологией, однак андрологія - це самостійна дисципліна, яка виділилася з урології зовсім недавно, тому багато людей не розуміють, які ж хвороби лікує андролог. Відповідно до визначення ВООЗ, головне завдання андрології - це репродуктивне здоров'я чоловіка. Як же його зберегти?

Одним з якісних показників чоловічого здоров'я є гармонійна статеве життя.

Еректильна дисфункція - це часткова або повна нездатність зберігати або досягати ерекції, яка потрібна для досягнення успішного статевого акту. За статистикою, більше 30 відсотків чоловіків у віці від 18 до 60 років мають порушення ерекції. Основні причини еректильної дисфункції - психологічні, неврологічні, серцево-судинні, гормональні та анатомічні. Психологічну еректильну дисфункцію потрібно лікувати у психоневролога або сексопатолога. Але перш ніж піти до вищеперелічених фахівцям, потрібно виключити інші органічні причини дисфункції.

Всі пацієнти з еректильною дисфункцією повинні пройти обстеження. Це аналізи крові на статеві гормони, обстеження на статеві інфекції, обстеження передміхурової залози. Як правило, результати такої діагностики вже відомі через два-три дні і, отже, після цього можна приступати до лікування.

Звичайно тривалість курсу лікування (якщо воно вимагається) становить півтора-два місяці та включає в себе корекцію гормональних порушень за рахунок ін'єкцій, активізацію судинного кровотоку за допомогою фізіотерапевтичних процедур і таблетованих препаратів і усунення запалення в сечостатевій системі.

Репродуктивне здоров'я жінки - це складова здоров невід'ємна загального'я організму, яке має на увазі під собою відсутність захворювань репродуктивної системи, здатність до відтворення потомства, а також можливість жити статевим життям і отримувати задоволення від неї. Жіноче репродуктивне здоров'я залежить від багатьох факторів: спадковості, способу життя, професійних шкідливих, інших захворювань органів і систем. У нашій статті ми розглянемо основні критерії репродуктивного здоров'я та фактори, які впливають на нього.

Фактори, що впливають на репродуктивне здоров'я

Основними критеріями репродуктивного здоров'я є показники народжуваності, а також материнської та дитячої смертності. У сучасному світі зберігається довгі роки тенденція до зниження народжуваності, погіршення якості надання медичної допомоги в акушерсько-гінекологічних стаціонарах (через різке зниження фінансування). Репродуктивному здоров'ю жінки приділяється особлива увага, так вона народжується з набором зачатків яйцеклітин, які поступово буде дозрівати. Вони дуже чутливі до дії шкідливих факторів, під впливом яйцеклітинах в яких можуть проходити мутації.

Фактори, що руйнують репродуктивне здоров'я жінки включають в себе:

шкідливі звички (куріння, наркоманія , зловживання алкоголем);

захворювання, що передаються статевим шляхом (ВІЛ, хламідії, гонорея, сифіліс);

екологічні фактори (забруднення атмосфери, води, грунту);

безладне статеве поведінка;

аборти, які впливають на і психологічний репродуктивне здоров'я.

Порушення репродуктивної функції жінок у

Репродуктивний період жінки - це життя відрізок, на протязі якого жінка здатна зачати, виносити і народити дитину. Він характеризується щомісячним дозріванням яйцеклітини, за відсутності запліднення якої настає менструація. Проблеми репродуктивного здоров'я жінок обумовлені зростанням кількості гінекологічних захворювань, які призводять до безпліддя до вагітності або невиношування (самовільний аборт, що не вагітності розвивається).

Ми розглянули причини, які призводять до порушення репродуктивної функції жінок. У збереженні репродуктивного здоров'я велику роль відіграє здоровий спосіб життя, правильне статеву поведінку, профілактика абортів (оберігання від вагітності небажаної).

Планування сім’ї - надійний спосіб збереження та покращання здоров’я жінок та дітей. Відповідальність за планування сім’ї лягає на обох майбутніх батьків, передбачає оволодіння знаннями про те, з якого віку можна народжувати дітей, скільки мати дітей, яких інтервалів дотримуватись між пологами, а головне - практикувати здорову по відношенню до себе та майбутнього покоління поведінку. Дуже важливо знати методи запобігання небажаної вагітності. Це допоможе уникнути аборту - шкідливої та небезпечної для здоров’я жінки операції.

Всесвітня організація охорони здоров’я, формуючи для країн-учасниць задачі на 21 сторіччя, приділила особливу увагу підтримці здоров’я молоді, кращій її підготовці до виконання своїх обов’язків. 
Молодь має оволодіти найкращими життєвими навичками, використовувати їх в подальшому для підтримки свого здоров’я, відтворення здорового покоління. Для досягнення цього молода людина повинна знати основи здорового способу життя, опанувати культуру планування сім’ї, статевих відносин. Частота вагітності у дівчаток-підлітків повинна знизитися до мінімуму.
В результаті планомірної роботи з молоддю кількість медичних абортів в Україні і Києві постійно скорочується: за п’ять останніх років - майже на чверть. Знижується також питома вага абортів у дівчаток-підлітків. Але простежується стійка тенденція до збільшення розповсюдженості гінекологічної патології серед дівчат усіх вікових груп, зростає кількість жінок, що вступають до репродуктивного віку вже з тягарем захворювань: за останні 5 років серед вагітних збільшилась частота анемій, хвороб сечостатевої системи та системи кровообігу. Куріння, вживання алкоголю, експерименти з наркотиками обумовлюють значну частину репродуктивних втрат та низького рівня здоров’я дітей, адже в структурі причин інвалідності дітей в Києві перше місце займають вроджені аномалії та хромосомні порушення, на другому - хвороби нервової системи, на третьому - розлади психіки та поведінки.

Чому необхідно уникати абортів

•Аборт в Україні ще й досі залишається поширеним методом регуляції народжуваності. Штучне переривання вагітності - травматична операція, яка руйнує плід і спричиняє як моральні, так і фізичні страждання, несприятливо діє на загальний стан здоров’я жінки та репродуктивну систему, є однією з причин гінекологічних захворювань з наступним порушенням генеративної функції.

•В ході аборту хірургічними інструментами пошкоджується шийка матки, що нерідко призводить до шийково-перешийкової неповноцінності. При наступній вагітності це може викликати мимовільний аборт або передчасні пологи.

•Аборти впливають на плідність жінок, перебіг наступних вагітностей та пологів, стан здоров’я новонароджених. Більше половини жінок з безпліддям, патологією шийки матки мали в анамнезі аборти. Через рік після штучного аборту порушення в репродуктивній системі проявляються у 15% жінок, а через три-п’ять років - у більш, ніж половини з них. Штучне переривання вагітності може призводити в подальшому до захворювань молочної залози, навіть новоутворень.
При такому ризику абортів для здоров’я матері і дитини планування сім’ї набуває особливо важливого значення, в даний час є об’єктом державної політики. 

Профілактика незапланованої вагітності

Оптимальний вік для народження дітей 18-35 років. Інтервали між пологами мають бути не менше двох років, це дозволяє жінці відновити сили для майбутніх пологів, зберегти своє здоров’я та здоров’я майбутніх дітей. Після настання вагітності необхідно якомога раніше звернутись в жіночу консультацію.
Сучасна медицина пропонує різноманітні методи запобігання небажаної вагітності. Види та засоби контрацепції відрізняються один від одного дією на організм, ефективністю та зручністю застосування. Не дивлячись на високу ефективність, жоден з методів сучасної контрацепції не дає стовідсоткової гарантії запобігання вагітності. Це пов’язано, перш за все, з неправильним або недбалим застосуванням того або іншого протизаплідного засобу. Крім того, наш організм має неповторні індивідуальні особливості, тому реальна ефективність засобів контрацепції на практиці не перевищує 98-99%. 
Для того, щоб краще уявляти собі дію протизаплідних засобів, розглянемо основні елементи, необхідні для того, щоб жінка завагітніла. 
У чоловічому організмі виробляється сперма, яка містить запліднюючі клітини - сперматозоїди. В яєчниках жінки формується яйцеклітина, вона виходить в черевну порожнину в середині менструального циклу, цей процес називається овуляція. Після цього яйцеклітина потрапляє в маткові труби. Під час статевого акту сперматозоїди потрапляють в організм жінки, проникають в порожнину матки, маткові труби. Якщо в цей момент в матковій трубі знаходиться зріла яйцеклітина, з великою вірогідністю може відбутися зачаття. Запліднена яйцеклітина прикріплюється до внутрішньої стінки матки і починає рости, поступово перетворюючись в зародок. Якщо запліднення не відбулось, через кілька днів яйцеклітина і тканини, які покривають стінки матки, відторгаються і виходять з матки у вигляді кров’яних виділень - тобто наступає менструація. Таким чином, для успішного зачаття сперматозоїди мають потрапити до піхви, зустрітися в матковій трубі зі зрілою яйцеклітиною, яка після запліднення прикріплюється до слизової оболонки внутрішньої стінки матки. 
Кожний із засобів контрацепції спрямовується на виключення однієї з ланок цього процесу. Жоден з засобів не дає абсолютної гарантії запобігання вагітності. Сучасні контрацептиви, такі як гормональні пероральні таблетки, мають дуже високу ефективність.

Методи сучасної контрацепції

• регулярне вживання гормональних протизаплідних фармакологічних засобів.

• внутрішньоматкова контрацепція - введення до порожнини матки спеціальної спіралі або петлі.

• бар’єрна контрацепція - використання презервативів, діафрагм, тампонів, губок.

• хімічні засоби контрацепції - сперміцидні розчини, пінки, аерозолі, пасти та ін.

• пролонгована, тобто «довготермінова» контрацепція - введення до організму препаратів, які запобігають вагітності на термін від трьох місяців до п’яти років

• термінова контрацепція безпосередньо після статевого акту - застосування спеціальних гормональних фармакологічних засобів або введення спіралі в матку не пізніше 3-5 днів після статевого акту.

• метод лактаційної аменореї - грудне вигодовування дитини, як метод запобігання наступній вагітності після пологів• перерваний статевий акт, коли сім’явиверження відбувається поза піхвою

• стерилізація - операції по перев’язуванню сім’явивідних канатиків у чоловіків і маткових труб у жінок

• природні методи уникнення вагітності - утримання від статевого контакту в певні дні менструального циклу.

Гормональні протизаплідні фармакологічні засоби містять штучно синтезовані гормони, які за своїм складом та якостями дуже близькі до природних гормонів жіночого організму. Такі препарати нового покоління включають мінімальні дози гормонів і відносно безпечні для здоров’я, при правильному використанні надійно захищають (з вірогідністю 99%) від небажаної вагітності. Вони попереджають визрівання фолікулів в яєчниках та затримують овуляцію. Комбіновані препарати діють на слиз, роблячи його відносно непрохідним для сперматозоїдів, а також зменшують можливість живлення заплідненої яйцеклітини в матці, якщо овуляція все ж відбулась. Після припинення прийому таблеток можливість завагітніти відновлюється.
Не всі жінки за станом свого здоров’я можуть приймати такі препарати. У жінок-курців вони серйозно підвищують ризик розвитку серцево-судинних хвороб. Є також інші протипоказання для застосування гормональних таблеток: вроджені вади розвитку серцево-судинної системи, гіпертонічна хвороба другого та третього ступеню, цукровий діабет (середнього та тяжкого ступеню), злоякісні пухлини будь-якої локалізації, доброякісні пухлини печінки, вірусний гепатит та ін. Метод протипоказаний матерям, які годують груддю.
Дія протизаплідних гормональних таблеток послаблюється при тютюнокурінні, вживанні великих доз алкоголю, блюванні, прийомі транквілізаторів, антибіотиків, знеболюючих засобів та інших препаратів. 
Іноді виникають ситуації, коли від вживання таблеток доводиться відмовлятись: травми, депресії. Протизаплідні таблетки не захищають від СНІДу та інших захворювань, що передаються статевим шляхом.

Внутрішньоматкова контрацепція
Внутрішньоматкові спіралі можуть бути достатньо надійним (98%) засобом контрацепції для тих, хто не може приймати протизаплідні гормональні препарати. Їх використання не вимагає утримання від статевого життя. Маленький пристрій, що містить металеву спіраль, вводиться в порожнину матки лікарем-гінекологом, в результаті хімічний склад слизу шийки маткизмінюється, що і запобігає просуванню сперматозоїдів. Ця процедура здійснюється тільки в медичних закладах. Найбільш слушним моментом для встановлення спіралі є останній день менструації, перші 6 тижнів після пологів або медичного аборту. Спіраль розрахована на довгий термін використання - від 2 до 5 років, але потребує постійного контролю, адже повне або часткове випадіння спіралі може призвести до незапланованої вагітності. 
Внутрішньоматкові спіралі не рекомендується використовувати жінкам, які мають кількох статевих партнерів, які ще не народжували, а також при болючих менструаціях. Спіраль може посилювати менструальні виділення.

Бар’єрна контрацепція
До засобів бар’єрної контрацепції відносяться презервативи, діафрагми, а також губки. 
На сьогоднішній день презерватив є єдиним засобом для профілактики хвороб, що передаються статевим шляхом, в тому числі ВІЛ/СНІД. При правильному користуванні практично виключено настання вагітності, надійність складає 98% за таких умов: необхідно купувати презервативи тільки в аптеках з написом на упаковці «перевірено електронікою», зберігати подалі від джерел тепла і світла (не в кишені), використовувати лише один раз, надівати тільки після настання ерекції до початку статевого акту, не застосовувати для змащування будь-які креми, що містять рослинні та синтетичні олії, оскільки вони руйнують матеріал презерватива. Для штучного зволоження використовувати спеціальні лубріканти.
У випадку пошкодження або розриву презервативу, жінці необхідно негайно спринцюватися, незалежно від того, відбулося сім’явиверження, чи ні. Для цього використовують розчини, які легко приготувати у домашніх умовах. Одну чайну ложку лимонної або оцтової кислоти розвести на один літр води. Розчин на смак має бути слабкокислим. Спринцюватися необхідно теплим розчином, ретельно вимиваючи сперму. Обов’язково необхідно звернутись до лікаря за призначенням термінової контрацепції (гормональні таблетки або введення внутрішньоматкової спіралі). Презервативи знижують ймовірність інфікування для обох партнерів.
Діафрагми, губки - засоби бар’єрної контрацепції, які використовує жінка. Вони перешкоджають проникненню сперматозоїдів в матку. Ці прилади вводяться в піхву на короткий час при суворому дотриманні правил гігієни. Поки контрацептив знаходиться у піхві, не можна підмиватися, приймати ванну, сприннальні пероральні таблетки, мають дуже високу ефективність. 
Діафрагми, губки - засоби бар’єрної контрацепції, які використовує жінка. Вони перешкоджають проникненню сперматозоїдів в матку. Ці прилади вводяться в піхву на короткий час при суворому дотриманні правил гігієни. Поки контрацептив знаходиться у піхві, не можна підмиватися, приймати ванну, спринцюватись. Надійність запобігання вагітності невисока - 50-70%.

Хімічні засоби контрацепції
Дія сперміцидних препаратів спрямована на руйнування сперматозоїдів без пошкодження тканин піхви. Ефективність методу невисока - 50-70%, залежить від правильності використання. Сперміциди випускаються в дев’яти формах: гелі, пасти, пінки (аерозолі), розчинні свічки, пінисті свічки, пінисті таблетки, мазі, розчинні плівки, губки, просякнені розчином.
Сперміциди поряд з протизаплідною дією знижують ризик зараження інфекціями, мають протизапальну дію. Інколи можуть викликати виділення з піхви або, навпаки, посилювати сухість слизової (в залежності від форми контрацептиву).

Метод лактаційної аменореї
Цей метод запобігання вагітності після пологів ефективний за умови виключно грудного вигодування дитини при відсутності менструацій, зазвичай не більше 6 місяців. Забезпечує захист від наступної вагітності більш ніж в 98% випадків.

Перерваний статевий акт
Метод планування сім’ї, під час якого чоловік повністю виводить статевий член з піхви жінки безпосередньо перед сім’явиверженням. Сперма не потрапляє до піхви і запліднення не відбувається. Головний недолік цього методу - низька ефективність (40-50%). Перерваний акт пов’язаний з певним психологічним дискомфортом, тому не рекомендується лікарями як спосіб контрацепції.

Стерилізація
Цей спосіб контрацепції полягає у перев’язуванні маткових труб у жінок або сім’яних канатиків у чоловіків за допомогою хірургічного втручання. На сьогодні стерилізація вживається тільки за умови, якщо людина остаточно вирішила ніколи не мати дітей. Дає майже стовідсоткову надійність, не впливає на потенцію та почуття сексуального задоволення.

Природні методи регулювання запліднення

Використання природних методів планування сім’ї не шкодить здоров’ю, робить родину незалежною від контрацепції, не порушує етичних норм, дає можливість з певною мірою надійності попередити небажану вагітність. Крім того, природні методи прості в опануванні.

Календарний метод. Цей метод можуть використовувати лише жінки з регулярним менструальним циклом, який триває не менше 24 днів.Запліднення можливе при дозріванні та виході яйцеклітини у черевну порожнину, тобто після овуляції. Для визначення «сприятливих» і «несприятливих» для зачаття днів необхідно вести календар менструального циклу. Відлік ведеться від першого дня менструації. Початок плідного періоду вираховується за формулою: тривалість менструального циклу мінус 18 = день менструального циклу, який є початком плідного періоду. Наприклад, менструальний цикл жінки складає 28 днів, початок плідного періоду 28 - 18 = 10, тобто, десятий день менструального циклу. 
Останній день плідного періоду вираховується за формулою: тривалість циклу мінус 11 = день циклу, який є днем закінчення плідного періоду. Наприклад, 28 - 11 = 17. Таким чином, плідний період жінки, тривалість менструального циклу якої становить 28 днів, продовжується з 10 до 17 дня циклу. В цей період вірогідність зачаття найбільша. В інші дні можливість завагітніти значно менша. Надійність календарного методу невелика - лише 30%.

Симптотермальний метод
При правильному використанні ефективність становить 93%-97%.
Суть методу полягає в спостереженні та інтерпретації одночасно трьох основних симптомів (вагінального слизу, базальної температури, стану шийки матки), які супроводжують плідний період жінки. Такі спостереження дозволяють кожній жінці дітородного віку, незалежно від індивідуальних особливостей її організму і фізіологічного стану, чітко окреслити період потенційної плідності і виключити в ці дні статеву близькість (якщо не планується зачаття) чи навпаки, успішно використати їх для зачаття.
1. Симптом слизу 
В залежності від своїх фізіологічних особливостей у неплідний період жінка може відчувати у статевих органах відносну сухість (відсутність виділень) або зволоженість (з постійно однаковими виділеннями). Але і в першому, і в другому випадках за кілька днів до овуляції починає виділятися плідний слиз. Спочатку він липкий, мутний і дає відчуття зволоженості в перед піхвою. Протягом кількох наступних днів його консистенція змінюється, він стає прозорим, тягучим (нагадує сирий яєчний білок), а відчуття «зволоженості» змінюється відчуттям «мокрості». Останній день виділення прозорого тягучого слизу, який дає відчуття «мокрості», «слизькості», прийнято називати піком. Після цього дня слиз знову стає липким, не тягучим або зникає зовсім. Вихід яйцеклітини (чи овуляція) відбувається найчастіше після першого чи другого дня після піку слизу. Яйцеклітина живе до 24 годин. Отже, якщо овуляція відбулась на другий день після піку, третій день буде ще потенційно плідним. 
2. Симптом температури 
Метод грунтується на спостереженні за базальною температурою тіла, яка вимірюється у прямій кишці, у піхві або в ротовій порожнині (треба обрати для вимірів щось одне). На основі отриманих даних складається температурний графік. Цикл ділиться на дві фази: низької і підвищеної температури. Температура зазвичай підвищується одразу після овуляції, але температурний стрибок має бути не менш 0,2оС від останньої нижньої точки. При цьому перед стрибком повинно бути не менше 6 температурних точок, які знаходяться у фазі низької температури. Позначте їх на своїй карті через цифри 1, 2, 3, 4, 5, 6 у зворотному напрямку. А після стрибка зазначаємо 3 температурні точки 1, 2, 3. Ранок третього дня підвищеної температури є початком фази цілковитої неплідності за симптомом температури. Він продовжується до початку наступного менструального циклу. Температуру треба вимірювати протягом 5-ти хвилин щоденно, після нічного сну, не піднімаючись перед цим з ліжка, в той самий час.
3. Симптом шийки матки
При деяких життєвих ситуаціях чи в певні періоди життя (після внутрішньоматкової контрацепції, вживання гормональних препаратів, перед менопаузою) показники слизу і температури важко інтерпретувати. В цих випадках у пригоді можуть стати спостереження за шийкою матки. В неплідний період шийка матки є твердою з закритим цервікальним каналом. В період овуляції шийка матки розм’якшується, цервікальний канал відкривається. 
Кожна жінка має індивідуальні особливості, тому для відпрацювання методики природного регулювання запліднення необхідно звернутися до фахівців. 
Консультації з питань природного регулювання запліднення можна отримати в міській консультації «Шлюб та сім’я» Київської міської лікарні № 6, проспект Комарова, 3, корпус 12, тел. 497-33-67 та в Київському міському Центрі здоров’я за адресою вул. Володимирська, 29, тел. 279-43-14.

Захiднi психологи вважають, що найбільш впевненою в собі людиною можна вважати тільки того, хто виріс у великiй сiм'ї поруч з мамою, татом, бабусею, дідусем, сестрами і братами. А в нас вважають, що старшому поколінню краще жити окремо. Хто правий? Про що ми думаємо, коли мова заходить про велику сім'ю? Що уявляємо собі: вічні суперечки «батьків і дітей», двох господинь на одній кухні або майже ідилічну картинку щасливого життя під одним дахом декількох поколінь? Коли бабуся читає на ніч казки онукові, а дідусь з татом обговорюють політичні події, закрившись на кухні? Хтось зі свого досвіду знає, що велика родина - це дружба і стиль життя. Хтось скаже, що життя у великій родині - це мистецтво, і саме володіння їм допомагає уникати сварок і вирішувати спори. А комусь дорогі родичі поруч можуть привидітися тільки в страшному сні. Подивимося на життя великої сім'ї зсередини, вiдзначимо як плюси такого життя, так і можливі труднощі і методи їх подолання. Чому жити однією великою родиною добре? 

Позитивнi сторонни. Один з плюсів великої родини, на який не можна не звернути уваги, - фінансова стабільність. Якщо навіть хтось із працюючих членів сім'ї раптом втрачає роботу, то на якості життя це суттєво не відіб'ється. Коли ми впевнені в завтрашньому дні, то відчуваємо себе в безпеці, тобто психологічно комфортно. Другий важливий наслідок проживання у великому колективі - прекрасна можливість розподілу домашніх обов'язків. Ви завжди маєте можливість обговорити з родичами і вибрати для себе відповідальність саме за ті види домашніх турбот, які подобаються або просто здаються найменш обтяжливими. У великій родині розподіл домашніх обов'язків майже ідеальний: можна вибрати саме ті клопоти, які кому до душі. 

Ще одна безсумнівна перевага великої родини - спільний догляд за дітьми. У молодих мам і тат з'являється більше вільного часу, тому що в процес виховання молодшого покоління залучені всі члени сім'ї. Цікаво також, що саме у великій сім'ї в мами і тата частіше з'являється можливість провести час разом, що завжди важливо і потрібно навіть самим люблячим батькам на світі. Велика сім'я дозволяє виробляти досить інтенсивний обмін досвідом між поколіннями. В результаті молоді батьки мають всі шанси набити менше шишок на життєвому шляху, а старшому поколінню гарантована допомога в тому, щоб не відставати від стрімкого прогресу. 
Діти, які ростуть у великому колективі, підсвідомо відчувають себе частиною великого цілого. Дитина з великої родини легко адаптується до колективу, підростаючи, легше переживає підліткові проблеми, в неї, в більшості випадків, підвищена успішність і рідкісні конфлікти з однолітками. Велика сім'я також є ідеальним «плацдармом» для освоєння складних, цікавих, що вимагають загальної замученості, занять: тільки у великій родині простіше організовувати домашні постановки і розвиваючі ігри з великою кількістю учасників. Велика і дружна родина неодмінно стає також своєрідним центром тяжіння для друзів і родичів, до неї тягнуться всі: відчуття надійності, спокою, затишку саме притягує в дім радість спілкування, благополуччя і успіх. 

Економічна вигода. Кількість домашніх обов'язків на кожного члена сім'ї тим менша, чим більша сім'я. Економісти називають це явище «економією на масштабі». Так, за витратами праці і часу приготування вечері на велику і на маленьку сім'ю практично не відрізняється, тільки у великій родині це буде одна вечеря, а в двох окремих сім'ях - цілих двi! Економія на масштабі береже у великій родині і бюджет: при однаковому рівні споживання знижуються витрати на кожного за рахунок «спільних витрат». Простий приклад: рідкій сім'ї необхідні два пилососи або дві пральних машини, та й світло за вечерею горить одне для всіх. 
 

Обман зору. Велика сім'я, де всі щасливі, - прекрасне, але далеко не повсюдне явище. Люди, що проживають під одним дахом вимушено, ведучі різні бюджети та страждаючi від нестачі площі, сім'єю не є. Якщо молоді люди живуть з батьками виключно тому, що ніде, вірогідність зіпсувати відносини і життя собі та іншим висока. Адже примусом і тіснотою велику сім'ю не згуртувати. 

Друга проблема, яка може перешкоджати гармонії у великій сім'ї - це нерівномірний розподіл джерел доходу, інакше кажучи, наявність в сім'ї працездатних членів, які користуються тим, що їх і так люблять, і не бажають працювати. Якщо хто-небудь може, але не хоче вносити свій внесок в життя сім'ї, відповідальність за це повинен нести він сам, а не всі, хто живе разом з ним. Відселити молодих ледарів - правильне рішення, поїхати від батьків, які можуть, але не хочуть себе утримувати, - це нормально і не страшно. А допомагати і любити один одного на відстані ніхто не забороняв! 

Третя проблема, яка може зробити неможливим життя великою родиною - міжособистісне несприйняття. Якщо одні члени сім'ї інших бачити не хочуть, то й не треба! В будь-якому випадку, чим псувати відносини спільним проживанням, краще добре ставитися один до одного на відстані. І, відвозячи дітей на літо на дачу або сидячи за святковим столом на дні народження тещі, радісно думати: «Як же все-таки чудово, що ми живемо окремо!». 

Метод складання. Навіть в самій дружній сім'ї періодично виникають суперечки і непорозуміння, конфлікти і диспути, змінюються ролі і відстоюються інтереси. Чи погано це? Ні, це означає, що характер у кожного свій і ми просто живемо нормальним активним життям. З самого моменту ухвалення рішення про спільне проживання нам необхідно зрозуміти, прийняти і засвоїти кілька нескладних правил-цеглинок, з яких і складається будиночок щастя великої родини. Давайте подивимося на основні види виникаючих проблем і знайдемо ті правила, які допоможуть їх уникнути або дозволити. Дитина з великої родини легше адаптується до колективу, підростаючи, вона рідше відчуває підліткові проблеми. 

Конфлiкт перший: хто в кого в гостях. Якщо не з власного досвіду, то з досвіду друзів ми всі знайомі з ситуаціями, при яких старше покоління вважає, що воно поселило молодих до себе. Це найголовніша проблема. Якщо її не виникає чи вона не дозволена, велика сім'я стає дружною і щасливою сама по собі. Поділ території на «більш і менш свою» призводить і до знаменитих конфліктів двох господинь на одній кухні, і до вибухів несподіваних емоційних фонтанів на тему «що де лежить» і «хто що не так робить». Як же не потрапити в таку ситуацію? 

Приймайте рішення про спільне життя тільки всi разом і тільки усвідомлено. Воно не повинно виходити з питань площі або достатку, а тільки з бажання жити разом. За конфліктами через дрібницi часто стоїть проблема, яку люди намагаються приховати самі від себе. Не соромтеся говорити про те, що вас хвилює і ніколи не думайте, що «все само як-небудь складеться». Трансформуйте конфлікти в обговорення. Не соромлячись говорити, не забувайте слухати і чути співрозмовника. Ніякої зарозумілості: в одній родині господарі всi. При цьому велика відповідальність лежить на приймаючiй стороні. Прийшедшi члени сім'ї неминуче будуть якийсь час звикати. Їм потрібно допомагати в процесі асиміляції у велику сім'ю. Пам'ятайте, що всередині однієї родини не можуть існувати «багаті» і «бідні»: якщо ви - одна сім'я, то всі рівні, незалежно від доходу кожного. Поважайте один одного і вчіться один в одного. Трохи налаштувавши ряд цих нехитрих правил на хвилю своєї сім'ї, ви навчитеся отримувати ще більше задоволення від спільного життя і зможете виховати щасливих дітей, які виростуть, і колись, хитаючи на руках власних онуків, будуть розповідати їм про свята і будні свого прекрасного дитинства у великій і дружній родині. 

Конфлiкт другий: виховання дiтей. Коли всі члени родини намагаються виховувати дитину «хором», неминуче виникає конфлікт. Батьки повинні вести себе по-своєму, а бабуся з дідусем - по-своєму, цього не треба лякатися, і нікому не варто в цьому заважати. Найважливіше у вихованні дитини - злагодженість і послідовність. Всі виникаючі суперечки, розбіжності і проблеми, які виникають в процесі виховання дитини, необхідно обговорювати без його присутності. Діти у великій сім'ї - спільна турбота, загальна проблема, спільна радість і спільна відповідальність, рівна і для батьків, і для бабусі й дідуся. Тому неприйнятно сприйняття старшого покоління, як безкоштовних няньок і, навпаки, їх малу участь у вихованні малюків. Не майте ілюзій досягнення абсолюту первинним розподілом обов'язків: міняйтеся, підтримуйте, заміняйте один одного. 

Конфлiкт третiй: рiзнi звички. Велика сім'я завжди стикається з необхідністю звикання до різного ритму життя, до звичок та особливостей її членів. Хтось любить слухати гучну музику, хтось жити не може без частого прийому гостей, комусь необхідні ранкові новини, а хтось любить тишу і ранній вечірній сон. Як укласти все це в одну систему? Поважайте чужі звички і захоплення і намагайтеся їх зрозуміти. Відомі випадки, коли невістка ненавиділа свекра за захоплення футболом, а відомі і зворотні - коли невістка і свекор відпрошуються у свекрухи та чоловіка на матч: так сильно захопив він її своєю футбольної пристрастю! Зонуйте територію: в кожного члена сім'ї повинна бути можливість побути на самоті. Домовляйтеся! Заздалегідь погоджуйте з домашніми візити гостей або літню відпустку. Завжди приємно, коли з твоїми думками рахуються.

Основнi принципи сучасного виховання базуються на філософії, що лежить в основі демократичної культури. Ці принципи повинні застосовуватися до всіх членів сім'ї, незалежно від вiку. Як же пройти по тонкому містку виховання, не впавши у прірву авторитаризму чи анархії і вседозволеності? Сучасне виховання дитини заперечує будь-який вид панування чи верховенства. При цьому особливо важливо не перетворювати це у вседозволеність, не дозволяти дітям тиранити себе. Всi люди рiвнi. Мiж усіма повинна бути взаємна повага. Як ці принципи, нам цілком симпатичні, реалізувати в своїй сім'ї і взагалі в нашій абсолютно не демократичнiй культурі? 

Є прості речі, які ми всі знаємо і розуміємо. По-перше, і батьки, і діти - люди. Новонароджена дитина - не шматок м'яса і не тваринка, вона звучить і плаче гордо, бо вона - людина. Це значить, що має таке ж право на задоволення своїх потреб, як і доросла. Це значить, що вона влаштована так само, як ви - і анатомічно, і психологічно, і дано їй ті ж потенційні можливості, що й вам. В той же час вона - унікальне неповторне створiння, ніколи більше в світ не прийде точно така ж людина. Ні в кого не буде таких же відбитків пальців, життєвого досвіду, снів, вражень. У дитини ті ж почуття, що i у вас, вона так само страждає і радіє, а от думки, погляди на життя, картина світу можуть бути зовсім іншими, діаметрально протилежними вашим. Ніхто не знає, чиї погляди кращi, поки не порушуються основні етичні закони. Виходить, що дитина - така ж людина, як і ви, якщо мова йде про потреби, переживання, можливості, і зовсім інша людина, якщо мова йде про думки, погляди, цінностi. Отже, в неї є всі ті права, що й у вас, і значить, різницю у поглядах доводиться поважати. 

Перехід до сучасного виховання можливий, якщо ситуація в сім'ї стабільна. Не важливо, повна сім'я, з мамою і татом, або сім'я з одним iз батькiв, частiше – з мамою. Не важливо, хороші відносини між подружжям чи погані, головне, щоб вони були стабільно хорошими або стабільно поганими. Неповна сім'я - чудово, лише б на той час, коли ви переходите до рівноправності, ви не надумали вступати в новий шлюб. Сучасне виховання - серйозне завдання. Поки воно не стане природним способом життя, треба зосередитися тільки на ньому. Які б не були подружні відносини, якщо люди чомусь хочуть залишатися в шлюбі один з одним, люблять своє потомство, то вони, безсумнівно, зможуть домовитися про просту річ - ми починаємо по-новому виховувати дитину (дітей) і будемо робити це узгоджено . Якщо така базова домовленість досягнута, тоді вперед, до перемоги демократіі. 

1. Перше, що необхідно, це переконатися у власних силах і дати відчуття впевненості у своїх силах дитинi. Дитина потребує заохочення, подібно до того, як рослина має потребу у воді. Багато великих філософiв сходилися на тому, що мужність - це не відсутність страху і відчаю, а здатність йти вперед, незважаючи на їх присутність. Знання принципів, навичок і технік зміцнення впевненості в собі, може бути, один з найефективніших інструментів, за допомогою яких батько здатний надати підтримку дитині. Погана поведінка дітей найчастіше є наслідком втрати віри у свої сили. Іноді батьки навіть не усвідомлюють, наскільки систематично вони зменшують віру дітей у себе, змушуючи їх відчувати, що вони не такі вже хороші. Звичайний батько вживає багато негативних епітетів по відношенню до своєї дитини: дурень, ідіот, кретин, нечепура, копуха, незграбний та т.д. Похвали ж не відрізняються різноманітністю: молодець та розумниця, звичайно це все. Всі ці американські формули заохочення "я пишаюся тобою", викликають дивне почуття, аж якось ніяково стає. 

Дитина влаштована таким чином, що розуміє образи не через прямий зміст слів, а через тон голосу і міміку. Малюк може не знати, що таке "кретин", він лише відчуває, що його лають. Крім того, діти довго, років до дев'яти, безумовно вірять батькам. Батько повідомляє дитині: "ти - кретин". Дитина вірить, засмучується, розуміє, що вона погана, але вірить. Вона починає визначати себе саме так, як її визначає мама. "Я кретин, ага, а це що таке?" Дитина починає збирати буквально з повітря, з випадково підслуханих розмов, що таке "кретин". Дізнається, що кретин - це дурний псих. "Ось, значить, я який. Дурний і ненормальний. Значить, намагатися застосовувати мізки безглуздо, може, їх взагалі у мене немає". Своєю поведінкою дитина починає відповідати характеристиці, яку їй дали батьки. Вони, зрозуміло, не мали нічого такого на увазі, говорили в серцях. Напевно, часто перебували в сердцях. 

Поступово дитина перестає на що-небудь претендувати. В міру того, як впевненість у своїх силах зникає, тане і надія змінити на краще відносини з батьками. В результаті, поведінка стає ще гіршою. Точно так само батьки та інші дорослі, втративши впевненість у своїх силах, діють неефективно. Фактично обидві сторони - і погано ведучi себе діти, і безсилі щось змінити батьки - не здатні позитивно взаємодіяти один з другим. Звiдси виходить, що дітям, особливо тим, які ведуть себе погано, треба допомогти зміцнити впевненість у собі. Далі слідують рекомендації, як можна це зробити. Крім того, нижче даються практичні рекомендації, як заохотити або покарати дитину таким чином, щоб вона не втратила впевненості в своїх сілах.

2. У спілкуванні батьків і дитини має бути взаємна повага. Часто члени сімей з порушеними сімейними відносинами скаржаться на недостатню повагу один до одного або її відсутність. Якщо батьки не являють собою особистий приклад ввічливості та шанобливого обігу між членами сім'ї, то як можуть діти навчитися бути ввічливими і поважними? І, що більш важливо, як вони можуть навчитися тому, що в суспільстві необхідно вести себе ввічливо і з повагою? Часто діти без поваги ставляться до батьків і вчителiв. 

Всі члени сім'ї повинні мати рівні права, і звернення один з одним має бути поважним - без криків і образ, без сарказму і навіть без іронії. При цьому, батько, що демонструє неповагу до інших членів своєї сім'ї, не може розраховувати на те, що дитина буде його поважати тільки за те, що він старший. Діти засвоюють загальний стиль сімейного спілкування. Не може вирости шаноблива дитина в грубій і принижуючiй людську гідність сімейнiй атмосферi. Першим кроком повинна стати впевненість у тому, що батьки підтримують повагу до самих себе. Така правда життя - ніхто не буде шанобливо ставитися до людини, яка не поважає сам себе. 

Все спілкування з дитиною необхідно припинити, якщо дитина грубить і відповідає неналежним тоном. Припустимо, дитина прийшла додому зі школи. Ви питаєте привітно і зацікавлено: "Як справи?" Дитина відповідає: "Відстань" або мовчки йде до своєї кімнати. З цього моменту ви не вступаєте з нею в ні в якій контакт (не розмовляєте, до столу не запрошуєте, тим більше тарілки з їжею їй в кімнату не несете), поки вона сам не звернеться до вас з чим-небудь. Мовчіть і дивіться на неї без злості, поки вона не запитає вас: "В чому справа?" Тут слід пояснити, що ви не будете спілкуватися, поки не отримаєте гарантій ввічливої і люб'язної поведінки з її боку. Ні в якому разі не вступайте в дискусії про те, що значить ввічливість, повага та інше. Дитина, яка вміє грубити, вміє бути ввічливою. З чужими людьми вона - сама ввічливiсть. Дочекайтеся, поки дитина не повторить своє прохання до вас милим тоном і ввічливими словами, відразу відгукніться, все зробіть, починайте спілкуватися з нею, як ні в чому не бувало. І так ось до наступної зухвалості. 

Все виходить, якщо ви не ображаєтеся на дитину. Це важко, ви нічим не заслужили хамства, дитячі вчинки взагалі несправедливі. Піти від образ допомагає зниження рівня завдання. Уявіть собі, що ви вирішуєте технічне завдання дресирування песика, а не питання любові i самооцінки. Одночасно з цим дуже важливо завжди ставитися шанобливо до дитини. Зрозуміло, якщо ви практикуєте в сім'ї подвійний стандарт - самі не поважаєте дитини, а при цьому змушуєте поважати себе, то повний провал вам забезпечений. Дитя - це гість у домі. Його потрібно любити і поважати, але панувати над ним не можна, бо воно належить Богу. Головне в цій думці те, що ваша дитина насправді не ваша. Дистанція між вами набагато більша, ніж ви можете собі уявити. Повага взагалі можлива тільки при досить великій дистанції між людьми (так, дистанція - це плата за демократію.) Одна мама, коли впадала в страшну лють по відношенню до свого, м'яко кажучи, важкого сина, щоб не вбити його на місці, як заклинання, шепотіла про себе: "це не мій хлопчик, це чужий хлопчик". Дуже допомагало. Необхідно поважати потреби та інтереси дитини. Ніщо так не виводить підлітка з себе, як вимога виконати не передбачену заздалегідь справу, коли він зібрався піти погуляти з друзями і вже стоїть на порозі будинку. Ми твердо переконані, що якщо б члени сім'ї поводилися один з одним з тою ж повагою і дипломатичністю, з якими вони поводяться зі своїми друзями, то більшість сімейних проблем зникло би. 

3. У спілкуванні з дитиною дотримуйтеся принципу рiвноцiнності. Прийти до цього принципу непросто. Він дуже легко в нашій свідомості підміняється ідеєю рівноправності. Про рівноправність в сім'ї не може бути й мови. Батьки і діти не рівні. Діти залежать від батьків, і чим вони молодші, тим більше. Батьки відповідають за своїх дітей і за законом і по совісті. У батьків більше можливостей, ніж у дітей, і тому діти повинні підкорятися батькам, а батьки дітям - ні. Але зате батьки повинні піклуватися про дітей, а діти про батьків. Сказати однозначно "ні" неможливо. Якщо батьки немічні, хворі, то, звичайно, суспільство очікує, що діти подбають про батьків. У той же час є відома притча про ворону і її синів. Правильний син не став обіцяти своєму батькові, що зможе піклуватися про нього в старості, бо розумів, що важливіше піклуватися в цей час про своїх дітей. Притча про те, що батьківство - дорога в один бік: батьки повинні давати, не чекаючи віддачі. Виходить так: діти підкоряються, батьки піклуються про них до тих пір, поки діти не починають піклуватися про себе самі. Після цього вони можуть не підкорятися батькам. Все це про те, що люди не рівні, але при цьому вони однаково цiннi. 

Як же всі ці високомудрi міркування застосувати до сімейного життя? Дуже просто. Дорослi виявляють повагу до дітей тим, що вислуховують їх, доброзичливі до них, визнають їх право на свою точку зору, розуміють її і утримуються від осуду. Важливо навчитися тому, як не погоджуватися і не бути при цьому грубим, рахуватися з доводами інших і не виявляти неповаги. Часто можна чути, як діти говорять про своїх батьків: "Немає сенсу розмовляти з ними (батьками). Що б я не говорив, це ніколи нічого не змінювало" або "Вона поводиться зі мною як з немовлям!" Наступний логічний крок мало кому подобається , тим не менш, доводиться визнати, що інша людина на нас не схожа, але так само цінна, як ми самі. Дитина, яку ми любили, ростили, вкладали разом зі своїми поглядами на життя всю душу, виростає в зовсім далеку, не зрозумілу нам, але дуже цінну людину. Доводиться цінувати інакшість, з інтересом ставитися до іншого способу мислити, до іншого баченню свiту. 

Стоп! Тут починаються батьківські страхи. Якщо дитина зовсім інша, і це треба розуміти, поважати і з цим рахуватися, то виходить, що я її своїм розумінням заохочую. А якщо її погляди ведуть до злочинів, хвороб, страждань, тоді що робити? Принцип рівноцінності не означає батьківської всеїдності. Ні в якому разі розуміння не означає прийняття. "Я розумію, що тобі подобається замість уроків ходити в кіно. Але я категорично забороняю тобі прогулювати школу, буду перевіряти тебе разом з вчителями і наполягати на тому, щоб ти вчилася". "Я розумію, що тобі дуже важко не курити і не пити пиво, коли всі це роблять. Мені це не подобається, я забороняю робити це в моєму будинку, я буду сваритися з тобою кожного разу, коли буду помічати ознаки того, що ти пив і курив". 

4. Звертайте увагу на будь-які досягнення вашої дитини. Вона може багато чого. Ми вже згадували, як батьки мимоволі підрізають крила дитині, послаблюють в нiй віру в себе тим, що легко і часто критикують її спроби хоч щось зробити самостійно або взагалі прагнуть все робити за неї. Цим вони повідомляють дитині, що не вірять в те, що вона може чогось досягти. Часто це роблять ті батьки, які вважають, що самі небагато чого добилися в житті, не вірять у власні сили і можливості. Їх самих мало хвалили і підбадьорювали в дитинстві. Вони мимоволі чинять так само зі своєю дитиною, бо не вміють виховувати інакше. Очікування повинні бути обгрунтованими, і батьки повинні бути впевнені в тому, що дитина їх оправдає. 

5. Давайте дітям право самим ухвалювати решенія. Важливою частиною демократичної традиції є право на прийняття рішення, що впливає на нас. Це право може належати широкому колу людей, від п'ятирічної дитини, яка вирішує, що надіти в дитячий садок, до дорослого, що вибирає, де йому хочеться жити або чим заробляти на життя. Найчастіше батьки і вчителі приймають рішення за дітей там, де дітям самим слід було б вирішувати за себя. Поступаючи так, вони не лише систематично зменшують впевненість дітей у собі, але також і позбавляють їх можливості навчитися самим керувати своїм життям. Критики стверджують, що у дітей для вирішення проблем не вистачає досвіду і знань. Цей аргумент, зазвичай, висувається для захисту права дорослих. 

Як зрозуміти, в яких сферах життя дитина може приймати рішення, а в яких ні? Три принципи допоможуть відповісти на це питання. Не можна приймати рішення за дитину, якщо відповідальність за батьківські рішення несе дитина. Мама наполягає, щоб донька одягнулася так, як подобається мамі перед походом на дискотеку. Донька підпорядковується, а потім на дискотеці терпить глузування і не користується успіхом. 
Не варто приймати рішення за дитину в тих випадках, коли наслідки неправильних рішень, прийнятих дитиною, незначні. Припустимо, дитина одягнулася сама, але негарно, хоча і по погоді. Хай краще так і йде. Ризику застуди немає, а досвід прийняття самостійних рішень є. Не можна приймати рішення за дитину, якщо батько не може проконтролювати їх виконання. Припустимо, батько заборонив дитині дружити з ким-небудь, а дитина чудово спілкується з цією людиною в школі чи на вулиці, і батько нічого не може зробити. Це тільки вчить дитину хитрості і обману. 

Дуже корисно обговорювати з досить дорослими дітьми (років від семи), які рішення вони здатні приймати самостійно, а які вони хочуть надати іншим. Наприклад, може бути прийнято спільне рішення, що дитина сама визначає, що одягти, коли прибирати свою кімнату і коли робити уроки. Головне, що повинна бути встановлена якась година X, до якої робота буде завершена.

Які ролі часом може виконувати тато? 

Недільний тато. Дуже поширена і не надто обтяжлива роль, багато в чому пояснюється постійною зайнятістю чоловіка на роботі. Чоловік і дитина звикають до святкового спілкуванню під час відпочинку. Але важливі побутові моменти, пов'язані з вольовим впливом, привченням до порядку, вихованням відповідальності за свої вчинки, чесності, працьовитості опиняються за межами батьківської уваги. 

Тато для гри. Іноді чоловіки вважають за краще не займатися дитиною повністю, обмежуючись тільки грою. Для малюка це дуже важлива сфера життя, адже через гру він осягає світ. Якщо тато любить грати, спробуйте пояснити йому, що через гру маленькій людині можна передати основні моменти бачення світу і навчити взаємодії з людьми і природою. 

Тато-контролер. Часом батько бачить свою роль тільки в контролі. Він перевіряє уроки, виконання обов'язків, обіцянок. Він педантичний і пунктуальний. Свої дорослі графіки, режими і схеми він намагається впровадити в дитяче життя. Жити в жорстких рамках тотального контролю нелегко. Але дитина часом відчуває себе впевнено і захищено в цих рамках, вони їй необхідні. Але про самостійність і творчість доведеться забути. 

Тато-диктатор. Найчастіше такими батьками є люди, які в житті займають керівні пости. Такий тато строгий і страшний. Він часто застосовує покарання до неслухняної дитини, яка боїться його незаперечного авторитету. Довірчі відносини з таким батьком навряд чи вийдуть. Придушення ініціативи та психологічний тиск гальмують внутрішній розвиток малюка. Але є в цій ролі і позитивні сторони: з найперших років життя маленька людина знає, що слово батька - закон, істина в останній інстанції. І це викликає почуття поваги. Хороший батько дає основне поняття про те, що таке мораль, моральність. І це його призначення. Головне - не перегинати палицю. 
Тато - сторонній спостерігач і суддя. Він не приймає участі у вихованні, ніби вважаючи це нижче своєї гідності. Віддавши все на відкуп дружини та педагогів, він любить філософствувати на педагогічні теми i цитувати класиків. І лише збоку критично спостерігає і судить. Рано чи пізно життя змусить його включитися в процес, але це може виявитися вже неефективним і неприємним сюрпризом для батька. 

Тато - свій хлопець. Таких батьків дуже люблять діти, бачачи в них соратників і товаришів для своїх дитячих ігор. Тато ніби опускається до рівня дитини, може стати довіреною особою і навіть брати участь разом у загальних витівках. Але, як не дивно, іноді просто необхідний дорослий порадник і досвідчена відповідальна людина, що знає, як справлятися з життєвими труднощами, і здатна цьому навчити. 

Хорошим батьком може стати будь-який чоловік. Один цікавий експеримент був проведений у Великобританії. Групі чоловіків запропонували вибрати з великої кількості різних фотографій (спекотних красунь, респектабельних чоловіків, молодиків з ангельськими обличчями, смішних карапузів) ті, що можна повісити в офісі, в літньому будинку, використовувати для реклами. Більшість чоловіків вибрали дитячі фотографії. Що це? Вони всi перспективно хороші батьки? Так! 78% чоловіків хочуть мати дітей, але просто вони не відразу готові до цього, і завдання жінки - привчати їх до батьківства поступово. 

Не варто впадати у відчай, якщо ваш чоловік поки не готовий до ролі справжнього батька. Все прийде з часом, просто потрібно в нього вірити. За великим рахунком, батьком може бути будь-який чоловік. Часом народження дитини стає для людини унікальною школою життя, стимулом, який мобілізує і сприяє розвитку. І несерйозний, легковажний хлопчисько, стаючи батьком, перетворюється в чоловіка. Сподіватися, що це відбудеться само собою, звичайно, можна. Але краще всього спробувати йому в цьому допомогти.

Як перевірити, яким батьком буде ваш обранець? Чи можна чоловіка навчити бути хорошим татом, чи це вміння передається з генами? Можна запросити хлопця погуляти біля дитячого майданчика, щоб перевірити, як він буде реагувати на дітей. Якщо спробує з ними грати, значить, потенційно хороший батько. Але все трохи складніше. Справжнім батьком може стати будь-який чоловік, якщо захоче цього і якщо йому в цьому допомогти. 

Чи замислюється дівчина, засліплена коханням і схильна ідеалізувати свого коханого, про те, яким він буде батьком? Швидше за все, в бурхливий період закоханості вона про це не думає. І з жахом і розчаруванням раптом виявляє себе в повній самоті у справі виховання дітей. Чоловік, на перевірку, виявляється не тільки не хоче їх мати, але і абсолютно не збирається допомагати ні в догляді за дитиною, ні по дому, ні у вихованні. І вона змушена сама тягнути важкий сімейний віз, марно намагаючись залучити недбайливого чоловіка до участі в долі їх малюка. 

Нарешті, розчарувавшись у найкращих своїх очікуваннях, жiнка необачно вирішує порвати з чоловіком, якому байдужа доля дитини і відправляється в автономне плавання по бурхливому морю самостійного життя. Їй здається, що там, за горизонтом, її чекають нові щасливі береги, де живуть добрі казкові лицарі, готові розділити з нею турботу про будинок і малюка. Кількість неповних сімей, де мати сама виховує, збільшується. 

На жаль, сучасні молоді люди дійсно мало пристосовані до ролі голови сімейства, а тим більше до ролі батька. Вони самі ще деколи не вийшли з дитячого віку і вимагають наявності няньки, доглядальниці і служниці. Між іншим, до цього їх привчили жалісливі матусі, виховуючи поодинці і непомірно опікуючи свого дорослого сина. Ось і вирiс вiн абсолютно не готовим до батьківської місії. Виходить замкнуте коло. Але не лякайтеся, не все так погано. Все в наших руках! 

Що означає бути батьком? Які якості характеру та особистісні властивості знадобляться чоловікові для того, щоб стати батьком? На думку більшості, хороший батько повинен володіти: 

- почуттям відповідальності і обов'язку. Він повинен вміти приймати важливі рішення і відповідати за них;
 
- здатністю забезпечити захист і безпеку своєї сім'ї, щоб дати дітям усе найкраще і забезпечити їхнє майбутнє. Це і матеріальне забезпечення сім'ї, її достаток, і морально-психологічна стабільність, яку може дати чоловік. Від нього чекають сили та підтримки. Справжній батько - це кам'яна стіна, за якою можна сховатися всьому сімейству. Кожній дитині потрібен міцний життєвий фундамент, який може забезпечити батько; 

- умінням і потребою любити не тільки матiр своїх майбутніх дітей, а й самих малюків. Діти чудово відчувають фальш і серцем відчувають справжню любов; 

- умінням відчувати потреби дитини і бажанням з'ясовувати ці потреби, спілкуватися з малюком. Iнодi чоловікам вдається говорити з дітьми їхньою мовою і розуміти, що потрібно дитині. Дуже часто батьки нав'язують дітям свою волю і свою думку. Хочуть вселити їм свої ідеали і принципи, свої мрії і свої очікування, абсолютно не враховуючи справжніх потреб власних дітей; 

- бажанням доглядати за дитиною, допомагати їй, займатися з нею. Можна прочитати тисячу книг з питань виховання дітей, знати теорію і міркувати про те, як усе має бути в ідеалі, але ніколи не спробувати втілити свої знання в життя. І не застосувати на практиці. Мало знати, потрібно хотіти і робити щось для своєї дитини. Багатьом чоловікам нестерпно важко навіть поміняти підгузники або погодувати малюка, допомогти йому намалювати літачок або навчити кататися на велосипеді. Чоловіки віддають перевагу покласти це на дружину, тому що їй, на їхню думку, легше це зробити. Не можна бути батьком, спостерігаючи за дитиною з боку і не беручи участі в її вихованні; 

- міцною життєвою позицією, справою, метою, якоюсь моральною заповіддю, яку можна передати спадкоємцям. Якщо у своєму житті чоловік не має життєвих орієнтирів, ідей, якими він міг би поділитися зі своїми дітьми, він не буде сприйматися ними, як дорослий. Саме на батьків традиційно покладається відповідальність за те, яким виросте (стане) особа. Батько формує ідеологію і традиції свого потомства, вселяє йому дух і характер своєї сім'ї. Якщо у чоловіка немає грунту під ногами, якщо він сам потребує підтримки і орієнтирів, його буде важко назвати хорошим батьком. 

Як допомогти йому стати батьком? Кожній нормальній людині хочеться продовжити себе в дітях, нащадках, які успадкують кращі риси, досягнуть того, чого не досяг батько, і стануть підтримкою і опорою в немічнiй старості. Звичайно, мало хто з молодих людей, котрі вступають у шлюб, заглядають так далеко. Найчастіше вони думають лише про те, чи зможуть впоратися з відповідальністю за маленьку людину. Цілком очевидно, що не кожному це вдається відразу. І якщо в жінці природою закладенi материнські інстинкти, які змушують її піклуватися про потомство, то для батьків це вторинний процес. Для того, щоб стати батьком, чоловікові, перш за все, потрібно усвідомити себе батьком. Це усвідомлення формується в ньому поволі і поступово. Привчайте його до думки про батьківство не тоді, коли він вже фактично ним став, а задовго до моменту зачаття. 

Психологічно підготуйте його до цього, запевняючи в тому, що він буде прекрасним прикладом для малюка, що він добрий, розумний, сильний, чуйний. Загалом, саме такий, який потрібен вашим дітям. Дозволяйте йому під час вагітності налагодити контакт з дитиною: відчувати рухи крихти, переконати в тому, що малюк чує батьківський голос і навіть вловлює його настрій. Чим частіше він буде доторкатися до вашого живота, тим швидше відбудеться його зближення з малюком, коли народиться. 

З самого моменту народження діліть обов'язки по догляду. Не бійтеся довіряти йому малюка, не беріть усе на себе: нехай тато не тільки гуляє, а й годує, купає, ходить в поліклініку, укладає спати, грає. Не пропустіть момент, коли він ще готовий до цього, не дозволяйте йому спокійно читати газету, коли валитесь з ніг. Але й не звалюйте все на нього, адже він ще й працює поза домом. Він повинен бути постійним учасником вашого життя, навіть якщо зайнятий на роботі і не встигає приділити маляті багато часу. Розповідайте батькові про все, що стосується малюка, радьтеся, довіряйте важливі моменти. Нехай відчує свою рівну значущість для нього. Поступово він навчиться всім премудростям і ні в чому не буде вам поступатися. 

Намагайтеся в спілкуванні постійно підвищувати статус і роль батька. Ні для кого не секрет, що багато жінок дуже зневажливо говорять про батька в присутності дитини, оспорюють його правоту або негативно про нього відгукуються. І, тим самим, завдають батьківському авторитету непоправної шкоди. Дуже важко завоювати повагу і стати ведучим, коли дружина безперервно критикує і не сприймає всерйоз. Дуже багато залежить від жіночої мудрості й такту. Якщо людину постійно називати невдахою і слабаком, вона обов'язково ним стане. Пам'ятайте про це! Ще жахливіше, якщо ви робите це в присутності дітей, руйнуючи в їхній свідомості прекрасний образ батька. 

Спробуйте зламати стереотип батьківства, який, можливо, закріплений у свідомості вашого чоловіка. Всі ми в своїх педагогічних проявах неминуче повторюємо батьківські чи усталені суспільні моделі. Довгий час у суспільстві панувала патріархальна сім'я, де головну роль у вихованні дітей відігравала мати, а батько був годувальником. Зараз багато в чому змістилися соціальні ролі, жінки почали заробляти гроші і займатися своєю кар'єрою. Навпаки, батьки отримали можливість більше часу приділяти дитині. Роль батька багатогранна і вимагає постійної досконалості, спробуйте вселити це своєму чоловікові.

Деякі люди, вступаючи в шлюб, сподіваються лікуватися шлюбом. Вони на чоловіка покладають надії, як клієнт на психотерапевта. Звичайно, подружжя повинні бути подружжям один одному, а не психотерапевтами, дуже часто люди очікують один від одного заліковування душевних ран. Зцілення все ж більш досягається в роботі з фахівцем або в групі підтримки, Однак, наше благополуччя залежить від «погоди в домі»
Життя таке важке, що кожному з нас легше жити, якщо ми маємо щоденну психологічну підтримку. Це такі взаємини з людьми, при яких задовольняються нагальні потреби і це приносить душевний комфорт. Не отримуючи задоволення , людина приходить до душевного дискомфорту або розладу і напружено шукає вихід.
Заглиблюватися в переживання близьких , бути емоційно відкритим і доступним для них добре не тільки в хвилини великих потрясінь і криз, але і для усунення негативних емоцій, і набуття позитивних. В шлюбі дуже важлива чуйність до партнера ,психологічна культура, делікатність. Так зване « якісне спілкування» грає величезну роль в «сімейній психотерапії» на домашньому рівні. Сімейна психогігієна - запорука здоров'я соматичного і психологічного для всієї родини. Це частина загальної культури.

Якщо він на мені одружиться, тоді я...

Присвячувати своє життя іншому ( навіть якщо ця людина вам близька і дорога) абсолютно не вірно. Ваше життя належить тільки вам, і більше нікому ( Богу, якщо ви в Нього вірите), тому стати комусь опорою - провальна тема. Як тільки людина зміцніє, він викине підпірку за непотрібністю.

( Примітка: в родині все трохи по іншому, там один чоловік може бути опорою іншому, це їх спільна домовленість, яка зміцнює відносини і розвиває сімейну систему).

 Однак якщо ви любите людину всім серцем, радієте її успіхам і співпереживаєте їй в життєвих проблемах, то яке має значення чоловік він вам чи ні? Ви цілком можете направити на нього всі ваші помисли і душевні сили ( жити,так би мовити його життям), це ваше право. Але тільки тоді приймайте все , що він вам дає і приємне для вас,і не приємне. Радійте всьому, а якщо раптом він одружується на іншій, то будьте щасливі і цим. Ви ж вирішили жити його життям, а його життя різноманітне і він сам вибирає, що йому приємно. Вибачте, що терзаю ваші почуття, але намагаюся донести до вас просту думку ( вона була б проста, якщо б не була складна).

Вам, і тільки вам вирішувати, з ким бути і кого чекати. Можна все життя чекати у морі корабель і не дочекатися ( але ми знаємо історію про Ассоль, вона дочекалася свого капітана). Головне визначиться безумовно, без всяких якщо ( наприклад, якщо він в майбутньому на мені одружиться, то я буду з ним спати, якщо ні, то ні).  Можна створити штучні умови і притягти ситуацію ( іноді дівчата виходять заміж по «зальоту» і дуже скоро такий умовний ( виходячи з умов) шлюб розривається).

Щасливий шлюб укладається за взаємною згодою, бажанням жити разом і в горі і в радості, любити і бути коханою.

Как не дать любовнице поселиться в крепкой семье? Вы скажете, что тут гадать? Нужно просто найти себе верного и семейного мужчину, настроенного на серьезные отношения.

Но, как показывает практика, серьезными и интересными для обоих партнеров отношения остаются не так уж и долго. А точнее, отношения, возможно, изначально и были серьезными, но со временем плавно потеряли огонек и немного наскучили любящим друг друга людям.

Очень важно в тот самый момент, когда отношения слегка приелись, не упустить из вида третьего лишнего, который совершенно случайно появляется на горизонте. И в данной ситуации мы имеем в виду вовсе не коварную разлучницу, а обыкновенную знакомую или, как любят говорить мужчины, «просто подругу». Именно эта «просто подруга» может сблизиться с вашим мужчиной настолько сильно, что ваши шансы ее «победить» будут ничтожно малы.

Что ж, давайте разберемся, как уберечь мужа от потенциальной любовницы, не дав своей семье распасться.

1. Не пренебрегайте сексом с любимым человеком.

Отсутствие секса – это одна из первых причин, которая побуждает мужчину завести знакомство на стороне. Нет, он не обязательно будет целенаправленно подыскивать себе «жертву», но соблазнить истосковавшегося по ласке мужчину будет в разы проще. Учитывайте этот момент!

2. Разговаривайте с любимым мужчиной.

Чем больше вы интересуетесь делами любимого человека, тем ценнее для него будет факт, что вы принимаете участие в его жизни, тем сильнее ему захочется делиться радостями именно с вами, а не с кем-либо на стороне.

3. Делайте комплименты.

Кто сказал, что получать комплименты приятно только женщинам? Все хотят слышать похвалу, особенно мужчины! Чем чаще вы будете хвалить мужчину, тем меньше его будут удивлять и воодушевлять комплименты, подаренные другими женщинами.

4. Имейте общие цели.

Желание двигаться к одной цели очень сближает даже порой совсем разных людей. Хорошо, если у вас с мужчиной есть общие планы: купить авто, недвижимость, съездить в отпуск, родить детей или, в конце концов, завести собаку. Воплощайте свои планы в реальность, это поможет вам быть ближе друг к другу и защитить семью от потенциальной любовницы.

5. Общайтесь с другими мужчинами.

Присутствие мужчин в вашей жизни совсем не означает, что вы легкомысленная и несерьезная особа. Не позволяйте себе жить жизнью своего любимого человека, оставляйте немного свободного времени для общения с коллегами-мужчинами или просто старыми знакомыми. Мужское внимание всегда полезно, как для самой женщины, так и для ее спутника жизни. Разумеется, мы имеем в виду внимание к женщине, а не к самому спутнику. Наличие мужчин в кругу ваших знакомых не позволит вашему мужу расслабиться и думать о любовнице.

Будьте внимательны к любимому человеку, но не позволяйте ему забирать все ваше внимание! Любите своего мужчину, но давайте ему понять, что себя вы любите сильнее!

Как уберечь мужа от потенциальной любовницы?

 Очень важно в тот самый момент, когда отношения слегка приелись, не упустить из вида третьего лишнего, который совершенно случайно появляется на горизонте.

Плаксивость, как правило, это черта характера мнительных, ранимых и неуверенных в себе людей. Таким людям ничего не стоит заплакать от одного лишь обидного слова, брошенного ненароком в их адрес.

И это вовсе не говорит о том, что человек является хорошим артистом или манипулятором, просто он таким способом себя жалеет и с точки зрения психологии такое поведение является вполне нормальным. Ведь все мы в конфликтных ситуациях ведем себя по-разному, кого-то одолевают приступы агрессии, кто-то плачет, а кто-то вообще сидит с невозмутимым лицом, как будто ему все «до лампочки».

К сожалению, в обществе принято считать плаксивых людей капризными и неуверенными в себе нытиками. Согласитесь, мало кто хочет заработать репутацию плаксы.

Что же делать, когда в горле собирается ком от обиды и хочется разрыдаться сию секунду?

1. Не позволяйте обидчику почувствовать, что он сильнее и выше вас. Если человек позволяет себе проявлять агрессию по отношению к вам, отвечайте ему тем же, покажите агрессору, что ему не удастся задеть вас за живое. Не напрасно есть такое выражение «лучшая защита — нападение». Научитесь защищаться, и со временем вы поймете, что гораздо приятнее поставить человека на место, чем попусту проливать слезы.

2. Постарайтесь искусственно вызвать у себя жалость к человеку, который стал причиной ваших слез. Обычно такие люди действительно не вызывают ничего кроме жалости, так как в глубине их души живет маленький ребенок, который пытается защититься от окружающих с помощью проявления агрессии.

3. Каким образом мы воспринимаем сказанное? С помощью ушей. Чтобы отвлечься от того, что нам говорят в данный момент, нужно переключить свое внимание и слуховое восприятие на что-нибудь другое. Вы можете, к примеру, незаметно сильно себя ущипнуть, стиснуть зубы или начать сжимать и разжимать пальцы на ногах. Ваших действий никто не заметит, а вам удастся переключить свое внимание и справиться с эмоциями.

4. По мнению большинства психологов, сдержать слезы также хорошо помогают глубокие вдохи и выдохи. Только постарайтесь вдыхать и выдыхать не слишком явно, чтобы обидчик не заметил, что вы волнуетесь.

5. Если вы понимаете, что никакие методы вам не помогут сдержать слезы, просто спокойно разворачивайтесь и уходите. Посторонним не стоит видеть ваших слез, а конфликт решится гораздо быстрее, если одна из сторон отступит.

Всегда помните, что плач это не выход из ситуации и прошло то время, когда приходилось себя жалеть. Работайте над своими эмоциями, приводите в порядок нервы, и вы с удивлением заметите, что жалеть окружающих гораздо приятнее, чем испытывать данное чувство по отношению к себе.

Авторские права защищены. При копировании статьи, указывать ссылку на сайт: http://detskii-sadro.ru

Любовь прекрасна! Но каждой влюбленной девушке рано или поздно приходит в голову ужасная мысль о том, что сказка скоро кончится и любимый мужчина охладеет к своей возлюбленной. Как не надоесть любимому мужчине? Не спешите паниковать. Существуют простые секреты, зная которые, любая девушка сможет поддерживать к себе интерес парня неограниченное количество времени. Итак, начнем!

Советы, как не надоесть любимому мужчине.

Совет 1. Парни не любят зануд.

Больше всего на свете мужской пол обожает, чтобы женщины слушали их бесконечное истории, закатив глаза и непрерывно восхищаясь. Как правило, при этом мужчины терпеть не могут такое же поведение со стороны противоположного пола и быстро скисают от ваших долгих рассказов на тему: «Какой козел Катькин муж» или «А вот Машку ее парень на Багамы возил». Если уж говорите, то старайтесь подбирать темы, которые будут интересны вам обоим.

Совет 2. Позвольте мужчине быть ведущим в отношениях.

Это значит, не душить его своей заботой, а позволить ему заботиться о вас. Мужчины любят свободу, и как только ему покажется, что его полностью скрутили, он тут же попытается от вас сбежать.

Совет 3. Не прекращайте жить своей жизнью.

Ни один мужчина на свете не стоит того, чтобы променять свои интересы на его. Если вы станете скучна сама себе, то и окружающие не замедлят почувствовать то же самое по отношению к вам. Занимайтесь своими любимыми делами, живите полной жизнью и испытывайте состояние счастья не только от наличия любимого, а от жизни вообще. У такой женщины горят глаза, вся она светится и, как огонек, притягивает к себе мужчин. И фраза «Как не надоесть любимому мужчине» больше Вас тревожить не будет.

Совет 4. Внешность имеет значение.

Как бы не банально это звучало, но мужчины любят глазами. Так что проследите за собой и своим гардеробом. Даже 14 лет в браке – не повод ходить дома в рваном халате. Женское призвание – нести в мир красоту, а кто, как не мужчины способен оценить ваши усилия по достоинству?

И запомните, если ваша любовь – Настоящая, то надоесть друг другу вы никогда не сможете. Счастья вам!

Любовь прекрасна! Но каждой влюбленной девушке рано или поздно приходит в голову ужасная мысль о том, что сказка скоро кончится и любимый мужчина охладеет к своей возлюбленной. Как не надоесть любимому мужчине? Не спешите паниковать.

Все права защищены, при копировании статьи, указывайте ссылку  http://detskii-sadro.ru.

Давно принято главной семьи и добытчиком считать именно мужчину, а не женщину. Жена должна хранить семейный очаг, воспитывать детей и заботиться о муже.

Но как быть в том случае, если муж потерял работу или зарабатывает на порядок меньше, чем его вторая половина? Многие семьи распадаются. А ведь можно сохранить отношения. Как правильно себя вести? Как исправлять ситуацию?

Причины, по которым сложилась подобная ситуация, могут быть различными. К примеру, в семье наблюдаются временные трудности. В этом случае упрекать мужчину не стоит. Жена прекрасно все понимает и видит, что муж старается найти более высокооплачиваемую работу, стремится изменить ситуацию в корне. В эти трудные минуты мужчину нужно поддерживать и подбадривать, а не напоминать ему ежедневно о том, что он ни на что не способен.

Иным образом складывается жизнь в семье, в которой муж в принципе не хочет зарабатывать деньги. Он или вообще сидит на иждивении у своей жены, или тратит очень мало времени на свою работу. Откуда взяться заработкам? Иногда такое положение вещей устраивает обоих супругов. Заработков жены вполне хватает для того, чтобы обеспечивать достойную жизнь себе, детям и мужу-лентяю. Постепенно спутник жизни превращается в домохозяйку. Почему бы и нет? Просто мужчина и женщина меняются своими ролями.

Но эту проблему стоит обсудить. Не замыкайтесь в себе, постарайтесь выяснить дальнейшие планы супруга, помогите ему советом. Если мужчина не может принести в дом деньги, он начинает комплексовать, замыкаться в себе. Почти все представители сильного пола ведут себя именно так. Редкий мужчина остается доволен своей жизнью (если он не альфонс, разумеется). Поэтому попробуйте обойтись без скандалов и провокаций.

Старайтесь не напоминать мужу о его несостоятельности и не сравнивать его с более успешными знакомыми. Особенно сложно мужчине просить карманные деньги у своей жены. Поэтому выделяйте мужу скромную сумму на расходы и не требуйте отчета о расходах. Это может вызвать у мужчины глубочайшую депрессию, выводить из которой его придется любящей и заботливой жене.

Семейные проблемы нужно решать сообща. А для начала подумайте над тем, такая ли это серьезная проблема. Счастья!

Если есть у Вас что-то добавить, пишите в комментариях, всегда рада.

Авторские права защищены. При копировании статьи, указывать ссылку на сайт: http://detskii-sadro.ru

Мудрая женщина. Какая она? Существует всем известное мнение, что мудрость приходит к нам с годами. Однако это совсем не значит, что стать мудрой женщиной можно лишь достигнув определенного возраста.

Мудрость – это в какой-то степени милосердие и душевная доброта, поэтому мягких и бесконфликтных женщин чаще других называют поистине мудрыми женщинами. Что ж, давайте детальнее рассмотрим положительные качества и манеру поведения женщин, которых мужчины считают мудрыми.

Мудрая женщина, какая она?

1. Характерной особенностью по-настоящему мудрой женщины является умение в любой ситуации контролировать свои эмоции. Такая женщина не поддается перепадам настроения и не срывается на крик в любой (не устраивающей ее) ситуации.

2. Мудрая женщина совершенно точно не станет перевоспитывать мужчину. Она понимает, что некоторые особенности характера человека стоит либо принимать, либо нет. Изменить поведение мужчины можно лишь своим примером, а не нравоучениями и замечаниями.

3. Женщина, которой присуща мудрость, в любой ситуации отзывается положительно о своем мужчине. Тем самым она доказывает всем, что выбрала достойного спутника жизни.

4. Мудрая женщина не позволит себе опускаться до ревности, контроля и шпионажа. Она еще на начальном этапе отношений дает понять мужчине, с чем станет мириться, а с чем нет. Если же в жизни возникает ситуация, с которой она не в силах мириться, женщина просто уходит безвозвратно.

5. Если мудрая женщина смогла простить оплошность любимому человеку, она никогда не позволит себе возвращаться к этой теме и упрекать мужчину в когда-то совершенной ошибке.

6. Мудрость никогда не позволит женщине стать «отцом семейства». Она не станет тащить на себе детей и мужа, пока последний упомянутый лежит, сложа руки, на диване, почесывая брюхо. Она даст понять мужчине, что есть работа, с которой она может справиться, а есть работа, которую должен выполнять супруг.

7. Действительно мудрую женщину вряд ли заинтересует спор с мужчиной и отстаивание своей правоты. В этом нет никакого смысла. Ведь мудрость заключается именно в том, чтобы выйти из любой ситуации, не разжигая конфликт. Такая женщина знает, что оставлять свое мнение при себе иногда полезно для сохранения теплых и дружеских отношений с абсолютно любым человеком, будь то муж или просто приятель.

8. Мудрая женщина не стремится слиться с любимым человеком воедино. Она понимает, что служение и потакание мужчине не пойдет ей на пользу, поэтому старается жить своей жизнью, иногда впуская в нее любимого человека. В то же время она не посягает на свободу мужа, давая ему самостоятельно принимать решения и впускать в свою жизнь людей по собственному желанию.

Не всем суждено рождаться мудрыми! Милые женщины, учитесь быть мудрыми, умейте контролировать свои эмоции и прощать чужие ошибки и будет вам счастье!

Мудрая женщина. Какая она? Существует всем известное мнение, что мудрость приходит к нам с годами. Однако это совсем не значит, что стать мудрой женщиной можно лишь достигнув определенного возраста.

Как научиться прощать своего обидчика? Какие существуют способы прощения?

Человека обидеть очень просто, а простить оказывается намного сложнее, так как срабатывает инстинкт самосохранения, сюда относится злость, гордость, что в совокупности не даёт тебе возможность прощать.

Иногда обстоятельства складываются так, что люди заслуживают прощения, так как часто обидные слова, поступки делаются неосознанно. Если мы будем уметь прощать, то станем лучше обидчика, сумеем перебороть своё «Я» и сдерживать свои эмоции. Вы себя станете больше уважать и любить. Искусство прощения — это целая наука.

Каждый человек может обидеть нас, а также близкие и родные люди (мама, папа, сестра, брат), если обида происходит именно от них, то это намного сильнее «бьёт» по нам, так как от этим дорогих нам людей мы не ждём «удара» и для них всегда открыты.

Для того, чтобы научиться прощать, хочу Вам предложить шесть способов.

• научитесь фильтровать поступившую в ваш адрес информацию.

Я для себя давно усвоила и пользуюсь правилом – воспринимать в свой адрес ту информацию, которая для меня действительно необходима. Иными словами, если поступает неприятная информация, или слова в Ваш адрес, то следует просто не обращать внимание. А зачем? Ведь у того кто хочет обидеть меня существует несколько причин.

Неосознанно, характер и плохое воспитание, пытается увидеть ответные действия, завидует и пытается насолить. Всё это может испортить мне настроение, поэтому всех обидчиков я прощаю! Но для себя делаю галочку, что этот человек – не уравновешенный, этот – очень завистливый, этот – невоспитанный. Стараюсь в дальнейшем не общаться. Да, друзья становится жить легче и понятней.

•  остыть после конфликта.

Если всё-таки Вас задели за живое, и вы не смогли пропустить мимо ушей, то в этот момент самое главное на эмоциях не говорить гадостей. Ведь точно так же можно обидеть другого человека. Взаимную обиду решить намного труднее, в такой ситуации каждый будет отстаивать своё. Необходимо остыть и успокоиться. Ведите себя умнее, успокойтесь или просто уйдите в другую комнату.

• осмыслить ситуацию.

Очень часто бывают ситуации, когда нас не хотят обижать, а наоборот хотят помочь. Поэтому, пересмотрите ситуацию и факты.

•  в неприятной ситуации подумайте о чем-то хорошем.

Мысли добрые, позитивные сильнее негативных, поэтому пропустите обиду при помощи смешных воспоминаний из вашей жизни. Успешные люди умеют мыслить позитивно.

•  проведите позитивно время с друзьями.

Когда Вы весело в хорошей компании проведёте время, то поймёте, что жизнь прекрасна, хочется с окружающими поделиться своей добротой и теплом. Возможно, в этот момент Вы сможете простить своих обидчиков.

• пересмотрите ситуацию на следующий день. С утра вы по другому будете смотреть на данную ситуацию.

Обижаются слабые люди, сильные не допустят, чтобы его обижали, покажет, что он вполне самодостаточен, уверен в себе, у него нет времени реагировать на такие глупости.

Искусство прощения — это целая наука.

Я Вам предлагаю попробовать ещё некоторые способы, как научиться прощать:

— Всегда нужно себя ставить на место своего собеседника.

— Узнать, что хочет от тебя собеседник.

— Задумайтесь, что хотите Вы.

— Говорить с ним нужно спокойно на одном языке.

— Найдите общую точку зрения во взглядах, интересах. Прийти к общему знаменателю.

Никогда не мстите обидчику, если простить не получается, то оставайтесь равнодушными.

Не всегда отношения между людьми складываются благоприятным образом, мы все разные по характеру, у каждого свои жизненные ценности. Возникающие конфликты между людьми происходят часто, а если каждое обидное слово принимать «близко к сердцу», то может произойти нервный срыв.

Дорогие читатели, берегите себя.

Зачастую бабушки любят своих внучат даже больше, чем собственных детей. Именно поэтому они безмерно балуют маленьких ребятишек, позволяют им говорить и делать все, что захочется.

А у родителей появляется новая проблема. После того, как детки возвращаются от бабушки, они становятся совершенно неуправляемыми. И на все замечания мамы с папой важно отвечают: «А бабушка сказала, что можно». Что же делать? Как себя вести с родным чадом? Делать ли маме или свекрови замечания по этому поводу?

С любящей и позволяющей все на свете бабушкой нужно поговорить обязательно. Только не делайте это при ребенке. Пусть разговор останется между вами. Спокойно объясните ей, что нельзя ребенку разрешать делать и говорить все подряд. Расскажите о том, как вам сложно справиться с сыном или дочерью после длительного общения с бабушкой. Ребенок потом еще несколько дней привыкает к домашним правилам и режиму дня.

Чтобы в будущем таких проблем не возникало, скажите бабушке о главных запретах относительно вашего ребенка. Она должна четко уяснить, что можно позволять малышу, а что нельзя. Старайтесь проводить этот разговор мягко, не кричите на пожилую женщину. Она ведь желает своему внуку или внучке только добра.

Если ваш ребенок видится с бабушкой довольно редко, то можно обойтись и без наставлений. Через некоторое время он вернется домой и все встанет на свои места. Но если дитя проводит у бабушки больше времени, чем в детском саду или дома, то пора принимать серьезные меры. Попробуйте превратить бабушку в союзницу и воспитательницу. Расскажите ей о том, чему хотите научить своего малыша, пожалуйтесь на нехватку свободного времени. Этого будет вполне достаточно для того, чтобы бабушка превратилась в мудрую наставницу. В процессе воспитания ребенка пожилая женщина перестанет сильно баловать вашего малыша. А вам только это и нужно.

Конечно, если все разговоры и убеждения не принесли никакой пользы, то придется несколько ограничивать время общения внуков с родной бабушкой. Иначе вы через некоторое время просто перестанете узнавать своего ребенка. Но полностью забывать о любящих родственниках нельзя. Родную бабушку очень трудно заменить. Поэтому попробуйте найти какой-нибудь компромисс. Вы обязательно примите верное решение. Любите друг друга, совместно воспитывайте свое чадо и будьте счастливы!

Авторские права защищены. При копировании страниц, указывать ссылку на сайт: http://detskii-sadro.ru

Прежде чем жаловаться на свою свекровь: она такая-сякая и указывает мне, как жить, задумайтесь, не совершаете ли вы самых распространенных ошибок в общении с ней?

Не нужно быть заложником добровольной помощи свекрови, лучше всего изначально оговорить, в чем и как она может вам помочь. Если вам необходимо вынести мусор, попросите ее об этом, но она ни в коем случае не должна убираться в вашей квартире.

Не каждая свекровь поддерживает свою невестку в плане того, в какое время нужно укладывать ребенка спать. Лучше всего создать видимость того, что маленький человечек уже ложится спать и выпроводить свекровь домой.

А потом укладывайте ребенка в то время, в какое сочтете нужным. Не стоит настраивать малыша против его собственной бабушки, маленькие дети все воспринимают гораздо ближе и сильнее чем дети постарше. Подумайте о том, что чем сильнее вы будете негативно отзываться о бабушке, тем хуже его отношение будет к ней. Со временем ребенок просто не захочет с ней общаться, а впоследствии и с вами тоже. Может, стоит оградить малыша от негативных высказываний в сторону его любимой бабушки. Не нужно впутывать никого в ваши непростые отношения.

Отношения свекрови и невестки.

Обычно чем хуже отношения со свекровью у невестки, тем сложнее их наладить в дальнейшем. С каждой ссорой, высказанным недовольством или претензией по отношению друг к другу, пропасть в отношениях становится все больше.

Кроме того, ваша вражда может отразиться на ваших отношениях с мужем и вашим ребенком. Стоит задуматься: хотите ли вы, чтобы у вас был разлад в семье. Думаю, что вам это абсолютно не нужно. Поэтому старайтесь в общении с вашей свекровью быть терпимее, не стоит ревновать ее к супругу или вашему малышу. Она не вы, а вы — не она, и никогда вы не поменяетесь местами.

Что же делать?

Ни одна из вас не поймет, как сложно быть именно вами, но это можно объяснить друг другу. Можно собраться и посидеть за чашкой чая или чего-то покрепче и пообщаться по душам: скорее всего, что вы после этого найдете общий язык и придете к пониманию.

Будьте лояльны к свекрови, обсудите с ней ваши проблемы. Но ни в коем случае не ругайтесь. Говорите спокойно и рассудительно, обоснуйте свои претензии и не совершайте никаких ошибок по отношению к ней. Если же такая ошибка получилась, и вы знаете, что не правы, лучше всего попросите у нее прощения. Это не только сгладит ваш конфликт, но и улучшит отношения.

В нашей стране брачный договор составляют далеко не все семейные пары. Такая практика хорошо распространена в зарубежных странах. Тем не менее, многие супружеские пары не видят ничего крамольного в том, чтобы подкрепить свой союз договорными отношениями.

В жизни случается множество непредвиденных ситуаций. Почему бы не подстраховаться? Какие же плюсы и минусы видят в заключении брачного контракта молодые люди? Чем они руководствуются при принятии решения?

Стоит или нет составлять и подписывать супружеский договор?

Безусловно, если существует немалое имущество, по поводу которого могут возникнуть споры при разводе, то брачный договор сможет решить множество проблем. При подписании подобного документа каждый из супругов будет четко знать о том, с чем он останется в случае расторжения брака. Не будет никакой необходимости бегать по судам, составлять исковые заявления и добиваться своей доли.

Это особенно актуально для тех пар, которые имели солидный бизнес (раздельный) еще до заключения брака. Тогда второй супруг сможет претендовать на строго оговоренную в контракте сумму или долю ставшего совместным бизнеса. Делить поровну фирму уже не придется. Каждый из супругов останется с тем, что было указано в брачном договоре.

Кроме того, супружеский контракт может выступить и гарантом сохранения семьи. Иногда имущественные и финансовые отношения так сложны, что разводиться становиться слишком невыгодным делом. Проще остаться в браке, чем затевать имущественные споры. В любом брачном договоре учтены не только интересы обоих супругов, но и их детей. Поэтому подписание документа дает родителям возможность заранее позаботиться о будущем своих наследников (как общих, так и раздельных).

Брачный контракт стараются не заключать по нескольким причинам.

Во-первых, граждане нашей страны не привыкли ставить финансовые интересы выше любви и доверия. В предсвадебных хлопотах жених и невеста думают о чем угодно, но только не о заключении брачного договора. Нет никакого смысла составлять этот документ тем парам, у которых за плечами нет солидного состояния.

Всех материальных благ они будут достигать совместными усилиями. А это значит, что при разводе супруги делить имущество будут на равные части. Кстати, брачный договор обязательно навевает мысли о разводе. А кто о нем думает во время подготовки к бракосочетанию? Никто. Конечно, можно заключить контракт после оформления законного брака. Но не стоит забывать, что это очень сложный договор. Для его составления придется привлекать квалифицированных юристов, услуги которых стоят довольно дорого. Это еще одна причина, по которой россияне отказываются от заключения брачного контракта.

Только сами молодожены могут сделать правильный выбор. Заключать контракт или нет? Не стоит поддаваться на провокации и опираться на чужое мнение. Такие серьезные вопросы супруги должны решать сообща, предварительно взвесив все плюсы и минусы. Удачи!

Авторские права защищены. При копировании страниц, указывать ссылку на сайт: http://detskii-sadro.ru