Працюючи з агресивними дітьми вихователь перш за все повинен налагодити контакт з родиною. Вихователь може або сам дати рекомендації батькам, або в тактичній формі запропонувати їм звернутися за допомогою до психолога.
Однією з причин прояву агресії у дітей може бути агресивна поведінка самих батьків. Якщо в сім’ї постійні сварки і крики то не варто чекати що дитина буде спокійною. Крім того, батьки повинні усвідомлювати, які наслідки тих чи інших дисциплінарних впливів на дитину очікують в найближчому майбутньому і тоді, коли дитина ввійде у підлітковий вік.

Р. Кембел виділив 5 способів контролю за поведінкою дитини:

два з них: позитивні, два – негативні, один – нейтральний. До позитивних способів належать прохання, м’яке фізичне маніпулювання ( наприклад, можна відволікти дитину, взяти її за руку і відвести і т.п.)
Модифікація поведінки - нейтральний спосіб контролю – використання заохочення (за виконання певних правил) і покарання ( за їх ігнорування). Але така система не повинна використовуватися часто так як дитина починає робити тільки те, за що отримує нагороду.
Часті накази і покарання відносяться до негативних способів контролю поведінки дитини. Вони змушують дитину подавляти свій гнів, що призводить до появи в характері пасивно – агресивних рис. Що ж таке пасивна агресія і яку небезпеку вона містить? Це скрита форма агресії, її мета – вивести із себе, батьків, близьких людей, але дитина може причиняти шкоду не тільки оточуючим але й собі. Покарання буде мати ефект тільки в тому випадку, якщо дитина сама вважає, що заробила його, крім того не можна карати дитину за один вчинок двічі.
Існує ще один спосіб ефективної роботи з гнівом дитини. Якщо батьки добре знають свою дитину, вони можуть використати жарти.
Щоб запобігти агресивності, батьки мусять навчитися реагувати на вчинки дітей не імпульсивно й роздратовано, а виважено, розсудливо, щоб самим стати для них взірцем адаптивної, адекватної поведінки. Жорстке ставлення до дітей - це крайній ступінь невиправданої перестановки ролей, коли батьки намагаються вирішувати власні емоційні проблеми за рахунок дітей, «зриваються» на них.
Тому основне завдання батьків – зміна неадекватних, афективних стереотипів взаємодії з дитиною: треба навчитися насамперед розуміти її емоційні вияви й адекватно на них реагувати.

Коли наші власні емоційні ресурси вичерпуються, потрібно:
• По – перше, взяти тайм – аут у конфлікті з дитиною, відкласти всі спільні справи, намагатися не торкатися її у хвилини роздратування;
• По – друге, повідомити про свій стан дитині « Ця ситуація вивела мене із себе. Треба заспокоїтися, тому зараз мене краще не чепати»;
• По – третє, слід намагатися якнайшвидше відновити власні сили, поповнити свої « емоційні резервуари» ( переглядом фотоальбомів, музикою);
• І вже тільки після цього, опанувавши себе, намагатися зарадити ситуації. Тому що інакше спрацьовує механізм «емоційного зараження» - не найкращий помічник у конструктивному вирішенні проблем.

- Що ти собі дозволяєш?!
1. Замість того, щоб одразу втихомирювати дитину, правильніше буде трохи зачекати: 1 хвилину на кожен її рік життя ( з п’ятирічним – 5 хвилин).
2. Можна дитину залишити одну в кімнаті.
3. Дати їй змогу пережити бурхливі емоції.
4. Звільнитися від них, тобто дати дитині шанс опанувати себе. Спалахи гніву допоможуть їм навчитися контролювати власні емоції, не пригнічуючи їх.
5. Почуття дитини не можна оцінювати, засуджувати. Щоб дитина не говорила або не робила в цей момент, їй зараз погано, як нікому. Зрозумійте її, не сваріть за те, що вона посміла гніватися.
6. Не бійтеся відкрито висловлювати співчуття дитині. Співчувайте без оцінок: « Звісно, це неприємно, боляче, коли…» поставтеся до її обурення з розумінням і повагою.
7. Як правило, після афективного спалаху дитина відчуває спустошеність і не готова до співбесід. Дайте їй змогу відпочити й обов’язково поговоріть із нею наодинці трохи пізніше.
8. Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання протесту: « Я злюся, коли на мене кричать», « Я ображаюся коли ти несправедливо мене звинувачуєш». Запропонуйте дитині використовувати цю словесну формулу ( спочатку говоримо про свої почуття, потім – чим вони викликані) надалі в подібних ситуаціях замість агресивних проявів. Адже завданням виховання є не усунення агресії, а навчання адекватно проявляти свої негативні почуття.
9. Якщо дитина навчиться усвідомлювати власні почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту, отож, частіше спонукайте дитину до розмови про почуття, вчіть її виражати емоції соціально прийнятними засобами.
10. Як правило, бурхливі емоційні реакції – результат тривалого стримування емоцій, чого робити не варто. Дуже важливо навчити дитину давати вихід агресії безпечним шляхом:
• Люто рвати папір;
• Тупотіти ногами;
• До знесилення бити подушку; і т ін.
11. Важливо вчити дітей використовувати агресивну енергію в мирних цілях, спрямовувати у творче русло: складати вірші, малювати, танцювати, займатися спортом, гратися в рухливі ігри. Такі види діяльності сприяють розрядці внутрішнього напруження, попереджують нагромадження агресивної енергії.
12. Учити контролювати імпульсивну агресію, формувати здатність не реагувати на провокацію відповідною агресією, відмовлятися приймати негатив від інших, впускати його у свою душу, «грати за чужим сценарієм»
13. Коли дорослі реагують на емоційні спалахи дітей із любов’ю, розумінням, не по – диктаторські, діти, врешті – решт, учаться контролювати свою поведінку, і це стає важливою складовою здорового розвитку їх емоційної сфери.

Агресивна реакція – це реакція боротьби. Вона складається з невдоволення, протесту, виникає при спробі дитини змінити ситуацію. Потрібно зрозуміти причину протесту й опору та вилучити їх.
Найкращій спосіб уникнути надмірної агресивності дитини – виявляти до неї любов.

На перших етапах роботи з агресивними дітьми рекомендуються такі вправи, за допомогою яких дитина могла б виразити свій гнів. Через 4-8 занять дитина починає себе вести спокійніше.
Для зняття м’язового напруження можна використовувати ігри – релаксації.

Вправа « ВІЗЬМИ СЕБЕ В РУКИ»
Мета: формування самоконтролю й саморегуляції поведінки.
Вихователь повідомляє дітям, що як тільки дитина відчуває, що хвилюється, хоче когось вдарити, щось розбити, потрібно пригадати дуже простий засіб довести собі свою силу. Треба обхопити долонями свої лікті і з силою притиснути їх до грудей - це поза витриманої, сильної духом людини.
Гра «ВИЖЕНИ ІЗ СЕБЕ ЗЛІСТЬ»
Мета: зменшити надмірне збудження. Розвивати комунікативні здібності, розвивати нові форми поведінки.
Діти граються по двоє. Вони кривляються, пустують, стрибають, кричать тощо. Дорослий зупиняє їх словом «СТОП».
Ведучій
Треба, діти, вам сідати,
Оченята закривати.
Злість із себе виганяйте,
Слова добрі промовляйте.
Діти говорять ввічливі слова: « спасибі», « будь – ласка», « вибач», « світлої днини», « доброго ранку», « обтрушуючи» руками з тіла злість.

Психогімнастика « БІЛОЧЧИНІ ОКУЛЯРИ»
Мета: допомагати дітям долати агресивність, формувати доброзичливе ставлення до оточуючих, підвищувати самооцінку.
Вихователь.
Мама прийшла в дитсадок. Петя підбіг до мами й питає:
-А що ти мені принесла?
- нічого, синку, - відповіла мама.
- Ах так! – образився хлопчик – тоді я не піду з тобою додому; буду битися, кричати і все ламати.
І побіг Петрик геть. Засмутилася мама, що в неї такий син, іде і плаче. Підбігає до неї білочка й каже: « не плач, я тобі допоможу. Петрик ще не навчився розуміти інших тому ображає їх. Подаруй йому ось ці чарівні окуляри. Він одразу навчиться думати про інших, адже він добрий і розумний хлопчик». Подякувала мама й повернулася до Петрика з окулярами.
Зрадів хлопчик, надів їх і побачив, як свою маму образив. Пригорнувся до матусі, просить вибачення: Мамочко я тебе дуже люблю, вибач мені, будь – ласка». Посміхнулася мама й вибачила синові. Прийшли вони додому, їх зустріла бабуся. Петрик подивився крізь чарівні окуляри й каже: « Бабусю, я бачу, ти дуже втомилася. Сядь, відпочинь, а я тобі допоможу». Приємно стало бабусі, що в неї такий онук добрий, чуйний.
Обговорення
- Чому Петрик засмутив маму?
- Що змінилося?
- Чому бабусі стало приємно за онука?
- Які риси характеру були в Петрика?
- Яким став хлопчик?
- За що його можна похвалити ?

Гра « ДВА БАРАНА»
Мета: зняти невербальну агресію, дати можливість дитині виплеснути гнів, зняти емоціональне і м’язове напруження.
Вихователь ділить дітей на пари і читає текст:
« Рано – вранці два барана зустрілися на містку». Учасники гри, широко розтавивши ноги, нахиливши вперед тулуб, впираються ладонями і лобами один в одного. Мета – протистояти один одному, не рухаючись з місця якомога довше. 
Необхідно притримуватись « техніці безпеки», уважно слідкувати, щоб 
« барани» не розбили собі лоба.
Вправа « ТУХ – ТІБІ – ДУХ»
Мета: формування навичок зниження негативних емоцій; навчання дітей альтернативних варіантів поведінки в ситуації агресивності.
Вихователь:
Я по секрету скажу вам чарівне слово – це заклинання проти поганого настрою, образ і розчарувань. Щоб заклинання подіяло, треба ходити по кімнаті й ні з ким не розмовляти. Коли ж ви захочете з кимось поговорити, зупиніться, подивіться іншій дитині прямо в очі й сердито промовте чарівні слова : « ТУХ – ТІБІ – ДУХ»
У грі закладений комічний парадокс: вимовляти « ТУХ – ТІБІ – ДУХ» і не засміятися дуже складно.
Вправа « ДОБРА ТВАРИНА»
Мета: зняття напруження і формування почуття згуртованості групи. 
Діти стають у коло і беруться за руки. Вихователь тихим, загадковим голосом говорить: « станьте, будь ласка, в коло й візьміться за руки. Ми – одна велика добра тварина. Давайте послухаємо, як вона дихає. А тепер подихаємо разом. На вдих робимо крок уперед, на видих – крок назад… так не лише дихає тварина, так б’ється її серденько: чітко, рівно. Стук – крок уперед, стук – крок назад… наша тварина має добре серденько, нам усім стало тепло і затишно біля неї»
Вправа « ДРАКОН, ЯКИЙ КУСАЄ СВІЙ ХВІСТ»
Гравці стають у лінію, тримаючи один одного за плечі. Перший учасник – 
« голова», останній – « хвіст» дракона. « голова» має дотягнутися до «хвоста» і доторкнутися до нього. « тіло» дракона не повинно розриватися. Як тільки « голова» спіймає « хвіст», вона стає « хвостом». Бажано, щоб усі гравці побували у двох ролях.
Гра « ЗМІНЮЄМО ОБЛИЧЧЯ»
Мета: ігрове корегування агресивності; розвиток невербальної знакової системи.
Одна дитина сидить на стільчику і робить зле обличчя, інші діти підходять до « злюки», гладять і говорять добрі слова. Коли « злюка» посміхається – інша дитина займає її місце.
Вправа « КОНКУРС ХУДОЖНИКІВ»
Мета: руйнувати стереотипне сприйняття агресивних персонажів.
Ведучій заздалегідь готує два однакові чорно – білі зображення « злого» персонажа і пропонує дитині погратися в художників, які зможуть зробити його «добрим». Виграє той, чий персонаж « добріший».
Дорослий і дитина беруть по малюнку. Починають розфарбовувати і по черзі промовляють дії вголос: домальовують своєму персонажу пухнастий хвостик, яскравий капелюх, красиві іграшки тощо.
Вправа « ПЛАНЕТИ» 
Мета: сприяти прояву агресивних почуттів; розвивати контроль за ситуацією.
Дитині пропонують мандрівку на планети, які вона придумає сама. Дорослий розкладає на столі кола різного розміру – планети, а дитина дає їм назви, розповідає, хто живе на кожній із них.
Потім вони разом мандрують цими планетами, спілкуються з їхніми мешканцями.
Вправа «Я МОЖУ ЗАХИСТИТИ»
Мета: формувати вміння використовувати агресивні дії в соціально бажаних цілях. Дитина і дорослий перекидаються м’ячем і по черзі по – різному закінчують фразу « я можу захистити»
Вправа « ІГРАШКОВА ІСТОРІЯ»
Мета: формувати здібність використовувати агресивні дії в соціально бажаних цілях.
Для гри потрібні маленькі іграшки. Дорослий намагається повернути сюжетну лінію так, щоб її герой використовував агресію для захисту будь – кого.
Вправа « СКАЖИ « НІ» ПО – РІЗНОМУ»
Мета: дитина повинна сказати « ні» голосом, рукою, двома руками, ногою, двома ногами одночасно, лише мімікою, лише головою, лише спиною. Після цього можна поговорити з нею про ситуації, коли хочеться сказати « ні», але не виходить.
Дитина лягає на килимок. Коліна згинає так, щоб ступні стояли на підлозі. Їй пропонують енергійно стукати ногами по підлозі, щоб це було схоже на слова « ні». Після цього можна поговорити з дитиною про такі ситуації, коли їй важко сказати « ні».
Вправа « СКУЛЬПТУРА З ЯКОСТЕЙ»
Мета: підвищувати самоповагу, розвивати впевненість у собі.
Дитина разом з дорослим згадує свої хороші якості, добираючи на позначення кожної пластини пластиліну певного кольору. Потім визначає свою основну хорошу якість, роздумує про те, на що вона схожа, як її можна зліпити.
Після цього додає в скульптуру всі свої хороші якості.
 

1. Намагайтеся зрозуміти причини агресивної поведінки дитини й усуньте їх.
2. Зупиніть занесену для удару руку маляти, утримайте за плечі й твердо скажіть: « не можна!»
3. Відверніть увагу малюка цікавою іграшкою або яким – небудь заняттям.
4. Використовуйте м’яке фізичне маніпулювання: спокійно візьміть дитину на руки і віднесіть її з місця конфлікту.
5. Створіть ситуацію, щоб дитя могло перенести свій гнів на безпечний предмет ( гумові іграшки, паперові кульки тощо)
6. Учіть дитину висловлювати свій гнів у ввічливій формі, називаючи власні негативні емоції: « Я злюсь» і т.д. 
7. Не пригнічуйте агресію дитини з позиції сили, не відповідайте на неї спалахами власного гніву: дитина засвоїть ці форми поведінки і застосовуватиме в майбутньому.
8. Караючи дитину, не принижуйте її і не загрожуйте їй.
9. Не намагайтеся що – небудь довести своїй дитині у хвилини нападу її агресії – це марно. Сварити немає сенсу.
10. Учіться спілкуватися з дитиною: любіть її, говоріть ласкаві й підбадьорливі слова, частіше обіймайте.